in думки

Андрухович читав про пляцки, а Неборак згадував коханок

«А під «Шоколадний» підвалюють лади, форди і фіати, фіри і фіакри… Віті ми і Юри, ми стоїмо і куримо…», – старенький вірш Віктора Неборака відразу розвеселив чернівецьку публіку, яка зібралася на творчий вечір поетичного гурту «Бу-Ба-Бу». У Чернівцях відомі письменники разом виступили вперше! Олександр Ірванець потішив віршем про гривню, Юрій Андрухович прочитав передсмертний монолог ката з Ніжина та листи з Москви до українського друга, а Віктор Неборак згадував коханок: «… Баба стогне, кава стигне».
– Приїхали до Чернівців на запрошення Олександра Бойченка, – зауважив Віктор НЕБОРАК. – Ми щасливі тут почитати вірші. Окрім того, привезли нову книгу «Бу-Ба-Бу. Вибране». Що змінилося у нашому колективі за стільки років? Коли зустрілися з Олександром нам було по 24 роки, а Юрі – 25. Тепер нам трошки більше – по 47, 48 і дехто готується стати дідусем. Але якщо би ми не змінювалися, це було би дуже сумно…»
– «Бу-Ба-Бу» – це наша молодість. То було кльово, що ми всі познайомилися, – пригадує Олександр ІРВАНЕЦЬ. – Я зустрів двох, не гірших за себе, поетів (сміється – ред.).
На прохання залу прозвучали відомі рядки з вірша Віктора Неборака: «По Академічній усіма поміченій, Віті ми і Юри, ми шпацируємо, а на зустріч із голочки Галечки і Олечки… Дудочки, панама володіють нами… Нами вже помічена найгарніша дівчина. Ти, смішний до відчаю, промовляєш ввічливо: «Ви така чорнява, як турецька кава»…
– Нам приємно читати вірші, які звучали ще під час нашого першого концерту в грудні 1987 року в Київському Молодому театрі, – каже Юрій АНДРУХОВИЧ. – Сьогодні мені захотілося згадати вірші, пов’язані з історичними персонажами. Зокрема був такий історичний тип Павло Мацапура. Він навіть згадується в «Енеїді» Котляревського. Це був полковий кат у містечку Ніжин Чернігівської губернії. Він виконував смертні вироки і стратив багато людей. Але паралельно він займався злочинними промислами: торгував наркотиками, людьми. А впіймали його – згідно з історичними документами – за «едение человеческого мяса и прочие богомерзкие злодеяния»… У вірші «Павло Мацапура злочинець» я уявив собі, яким має бути його передсмертний діалог.
– Є й інший напівісторичний персонаж – Самійло Немирич! Він приїхав до Львова на початку XVII століття. Це був обдарований молодий чоловік! Він прославився тим, що… нікому в місті не давав спокою. Він усіх грабував, нападав на сусідів, руйнував їхні помістя. Але усе йому прощалося, бо він був шалено гарний, збирав у своєму домі музикантів, філософів. Однак йому не пробачили, коли він у Львові, на Площі Ринок перед ратушею згвалтував жінку, яка продавала пляцки… Його нарешті засудили на рік і шість тижнів вежі. І сидячи там, він промовляє: «Вчора був ти герой, зодягався у плащ, їздив кіньми і саньми, співав, пиячив. Нині, сівши у вежу, ридай, згвалтувавши дівча, що розносило пляцки…»

30 вересня 2008

Автор: Валерія ЧОРНЕЙ
Джерело: http://www.molbuk.com/vnomer/kultura/16684-andrukhovich-chitav-pro-pljacki-a-neborak.html

Написати відгук

Comment