To jest poezja żywiołowa, rozgorączkowana, jakby chciała rozsadzić ciasne ramy wiersza i pójść w świat. Tym wierszom nie jest dobrze w książce: są tu jak eksponaty, albo – nawiązując do tytułu – jak egzotyczne ptaki w ptaszarni. Trochę jak wiersze Whitmana, wykrzyknikowe poezje Andruchowycza potrzebują powietrza i przestrzeni, a przede wszystkim – głosu, który pozwoli [...]

• прокоментуй!

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!…
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать
нашу змову:
кожен дотик -
теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо
в дзеркалах.
На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
і крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга…
Повз портрети
і портшези
з нами йде
луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років?
Триста років?)
І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я [...]

• прокоментуй!