Коли я був малим (місто Франик, кінець 60-х – початок 70-х), хороші фільми можна було побачити лише в кінотеатрі. Деякі з них я переглядав по кілька разів – як наприклад, “Вірна рука, друг індійця”. Я знаю, що правильно не “індійця”, а “індіанця”. Проте саме так було написано на всіх афішах – “індійця”.
Найчастіше я ходив на [...]
Там, де нас немає і не буде,
сніг упав на вежі і сади.
В темряві жаріють без остуди
вогники у вікнах із слюди.
Сяють ночви, тесані до ладу,
і м’яка для купелі вода.
І зоря таємну має владу.
Лада. Чоколяда. Коляда
В том краю, где мы не побываем,
выпал снег на башни и сады.
В сумерках горит, не задуваем,
тихий свет в окошках из слюды.
Светится сосновое корытце,
мягкая купельная вода.
И звезда так властно серебрится,
первозданна, словно коляда.
Перевод Елены Буевич
Джерело: http://magazines.russ.ru/druzhba/2009/9/and4.html
Радi бачити Вас на сайтi Юрiя Андруховича!
Друже, переглядаючи статтi не полiнуйся залишити коментар i висловити свою думку. |