Online Чат із Юрієм Андруховичем (25 вересня на порталі «Буквоїд»)

Moderator 13:45:05
Оце так останнє запитання:))) Обіцяю врочисто, що мене там поховають! Дуже дякую всім, хто взяв участь у нашій розмові, за інтенсивне й зацікавлене спілкування, до нових зустрічей. Юрій Андрухович.

terra38 13:22:05
не були на Сан Мікеле!!! яке розчарування(

Moderator 13:43:06
Мені завжди сильно допомагає деяка розгубленість.

Лідія Стрельченко 13:34:09
Як зазвичай реагуєте на хамство?))

Moderator 13:42:01
Ну от – то вже й моєї книжки не треба?!!:))))

BubaMara 13:32:32
Було би дуже цікаво послухати історію Півнів від них самих, чи могли би опубліквати ці аудіо записи розмов з ними ? Чудовий додаток до “Таємниці” 🙂

Moderator 13:40:43
Поки що над цим не думав. Але от і спробуємо під час весяного туру з “Карбідо” і ві-джеями.

BubaMara 13:09:33
Де можна знайти відео ваших виступів? Чи плануєте видати напр DVD “Андрухович LIVE” ?

Moderator 13:39:42
Ні, на щастя. Там є дуже різний читач. Як і різний політикум. У нас дещо викривлене уявлення щодо проросійськості німецького політикуму – причина в тому, що наші медіа всю закордонну інфу про Україну беруть не з першоджерел, а з російських інтерпретацій тих першоджерел. Що ж до маніпулятивних здатностей росіян, то… Загальновідмий факт.

okriru 13:06:45
Чи німецький читач переважно так само проросійськи налаштований, як і німецький політикум?

Moderator 13:37:48
Я вже згадував нову роботу Джармуша. Джармуш – це моє все:)

BubaMara 13:12:58
Які з останніх переглянутих фільмів Вам сподобалися особливо?

Moderator 13:36:22
Це робить Вам честь, що ви “пересічний громадянин у політичному сенсі”. І все ж – наскільки захопливо продукувати фантоми в дійсності! (тут у нас місцевий відмінок, а не родовий, тому “дійсності”, а не “дійсности”). Ще раз – на все добре.

Crazy_Spider 13:15:49
Красно дякую за відсутність відповіді, яка, одначе, є вичерпною відповіддю. Запитання ж Вам задавав такий само, як і Ви, “пересічний громадянин” у політичному сенсі, котрий до жодної партії чи “кантори” не належить. Щире побажання: продукуйте фантоми у творах, але не в дійсности : )))

Moderator 13:34:55
Не можна. Він у мене в шухляді:)

BubaMara 13:27:53
Де можна ознайомитися зі сценарієм “Перверзії” ?

Moderator 13:33:39
Та може це все лиш якісь вигадки. Я особисто не перевіряв, бо взагалі перевірками не займаюся, але один із журналістів про це мені казав. Давайте думати, що в луганських бібліотеках усе по-старому:)))

sopa 13:04:06
неприємно зачепило ваше висловлювання про луганськ і про вилучення книжок… ну що ж, дурні люди скрізь є… хоча ще пару років тому, коли я ще жила в луганську, знайти ваші твори в бібліотеці не було проблемою – і ми, студенти, активно цим користувалися 🙂

Moderator 13:31:00
Хіба що для зарубіжних газет на політичні теми. Особливо у 2004-2006 роках.
nickoflil 13:00:03
Що Вас надихає писати поезію, а що прозу? Писали колись на замолення?

Moderator 13:29:55
Так, історія “Мертвих півнів” обов’язково буде. Я час до часу переслуховую все, що вони мені нарозповідали, і намагаюся знайти форму для тої майбутньої книжки. Продовження “Таємниці”? Насправді будь-яка моя наступна книжка буде таким продовженням – от, скажімо, ті 111 міст.

BubaMara 12:59:55
якось в одному з Ваших інтерв’ю Ви згадували, що думаєте написати історію “Мертвих півнів”. Чи ведеться якась робота над цим? Чи думали Ви про можливе продовження роману “Таємниця”, адже життя триває 🙂 Мені дуже сподобалося прочитати в “Таємниці” про деталі тих чи інших Ваших творів, але хотілося би прочитати ще напр. про написання “дванадяти обручів” і самої “таємниці”

Moderator 13:27:52
Ні, не варто. Я на замовлення не пишу – навіть для дітей. Ні, якби це ще було замовлення самих дітей, а то видавництв:))

sopa 12:56:23
Зараз багато відомих авторів на замовлення видавництв починають писати книжки для дітей. Чи варто і від Вас очікувати найближчим часом чогось подібного?

Moderator 13:26:40
Дякую, музо:))

bana 12:44:30
Я ваша муза, забудьте про Лідію Стрельченко. вона всім питання перебиває
Moderator 13:26:13
Ні, немає нічого. По-перше, немає нової книжки, щоб туди їхати. По-друге, я в той самий час маю тур у Штатах з американською “Московіадою”.
Fanny 12:40:37
Пане Юрію, хотілося б дізнатися, чи плануєте відвідати цьогоріч Франкфуртську книжкову ярмарку і чи заплановані якісь дискусії, круглі столи etc. за вашої участі?
Moderator 13:25:07
У мене є сценарій за “Перверзією”. Колись іще поставлять, через багато-багато років.
BubaMara 13:05:25
За якими з Ваших творів Ви хотіли б написати сценарій?
Moderator 13:23:30
Можна. Я, до речі, іноді так і роблю. Загалом же їх можна переписувати безконечну кількість разів і ніколи не публікувати:)) Ось що таке “чиста літературна творчість” – ніколи й нічого не дописувати до завершеного стану і ніколи не публікувати.
К_О_ 12:37:33
“… не написав би деяких текстів.” Але ж їх можна переписати.
Moderator 13:21:14
Невиконаним завданням.
К_О_ 12:33:49
Чим для Вас є АУП ?
Moderator 13:20:53
На жаль, я не буду в ті дні в Україні, але, звісно, якось відзначу. Знаю, що якісь дійства обов’язково відбуватимуться. Хотілося б, щоб якомога менше в тому всьому було дурного офіціозу. Уявний Львів тим і прекрасний, що уявний і з реальним не має нічого спільного, крім назви.
bana 12:33:36
Юрко, у вашому уявному Львові кожен знає вірші Антонича напамять. Як у вашій уяві слід би відсвяткувати його ювілей? Які вечора мали б бути у літературних колах і як ви особисто проведете 4 жовтня?
Moderator 13:18:44
Роман: Даніель Кельман, “Слава”. Фільм: “Межі контролю” Джармуша. Альбом: Get Well Soon
lovekraft 12:33:23
Пане Юрію! Який роман/фільм/альбом вразив вас останнім часом? Чому? Цікаво, що б Ви нам порадили…
Moderator 13:17:32
Шанси українських авторів зростатимуть пропорційно до кількості перекладів іншими мовами, передусім шведською. Їх поки що не існує зовсім. Не треба на цьому зациклюватися. Це далеко не найсуттєвіше.
In de Ya 12:31:54
Наскільки великі шанси в українського автора отримати Нобелівську премію з літератури? В чому, на ваш погляд, камінь спотикання? І якби вам таку присудили – на що б ви витратили ці кошти?
Moderator 13:15:58
Обов’язково буду. Без Чернівців мені не життя.
k0rni 12:49:34
Така гарна осінь!!! Приїжджайте в Чернівці! Ми чекаємо:)
Moderator 13:15:06
Не знаю, мені здається, що чогось такого зараз просто не існує. “Ідеологічні паровозики” були наслідком якнайпильнішої уваги до літератури з боку тодішньої влади. Радянська влада була літературоцентричною, за неправильну ідеологію вона просто вбивала письменника. Тому її увагу слід було приспати “паровозиками”. Нинішня влада літератури не знає і нею не цікавиться. І слава Богу, що це так.
Лапікура 12:31:20
За радянських часів до навіть дуже талановитих прозових і поетичних творів авторів зобов”язували чіпляти обов”язковий “ідеологічний паровозик”. У що трансформувалось це явище в сучасній вільній від партійної цензури укр.літературі? Ваші життєві спостереження?
Moderator 13:11:32
Якщо чесно: я ще досі не побував на Сан Мікеле, навіть фоток з нього не бачив. Але Перфецький таки побував – от у чому секрет!
terra38 12:29:14
Андруховичу, як ви потрапили на острів Сан Мікеле? і чому ви його виписали так, що здається, що він є саме тим епіцентром роману, Венеції й історії Перфецького?
Moderator 13:09:32
Ого. почалися компліменти, дякую. (Чи це не комплімент? Усе одно дякую, особливо за “богемність в образі”). Так от – я не маю універсального рецепту. Його, мабуть, не існує. І обманути час нікому, на жаль, не вдасться. Але важливо чинити опір його проминанню. У моєму випадку – це подорожі. Бути мобільним (:)))), тобто рухомим, змінювати ландшафти, оточення, мови і всяке таке.
In de Ya 12:21:22
Вам вдається – попри богемність в образі – виглядати молодо… досить тривалий час – і вже понад 20 років))Та це про зовнішнє, в який спосіб поету можна обманути час – і писати щоразу цікавіше, умовно кажучи, тримати читача в тонусі))?
Moderator 13:06:42
Якщо Патріархом Бу-Ба-Бу – не дратує.
Дарця 10:05:06
Юрію, скажіть, будь ласка, а не дратує, коли Вас називають патріархом?
Moderator 13:06:04
Капітальний двотомник академіка Гнатюка «Статеве життя українського селянства». Його й пораджу. До речі, Винничук не так давно видав його адаптовану версію, дуже раджу хоча б її.
Лідія Стрельченко 10:44:15
Що читаєте зараз самі та що порадите іншим?
Moderator 13:02:46
Олександре, слабкість будь-якого колективного послання в тому, що воно – колективне. І ще до того ж від імені такої ефемериди як «галицька громада». На мій погляд, Ви цілком правильно і доречно відреаґували двома листами на «Майдані». Побачимо, що буде далі.
sean 09:09:51
Юрію, доброго дня. Як Ви думаєте, на цього Табачника http://www.izvestia.ru/politic/article3133320/ мала б відреагувати галицька громада чи краще не робити цій, кхм, хорошій людині зайвого PR? З повагою, Олександр
Moderator 13:00:19
Ні, на жаль, не планую. Чернівці не планують. До них просто треба їхати – зненацька і без жодного плану. А план у Чернівцях і сам знайдеться:))
k0rni 12:57:47
чи плануєте найближчим часом відвідати Чернівці? якщо так, то коли?
Moderator 12:58:28
Сподіваюся, що так, що змінюється. Було б жахливо, якби не змінювалася. Моя “конвенція” насьогодні – література все ще здатна дещо змінювати в цьому світі.
okriru 12:31:11
Юрію, попри те, що писанння, мабуть, – справа суто приватна, особиста, інтимна й т.п.: чи з роками змінюється Ваше ставлення до “завдань” літератури, так би мовити, “літературна конвенція”?
Moderator 12:56:53
З думок про Україну. На зразок «Што ти сдєлал для України?»:))
Лідія Стрельченко 10:45:26
Ваш день зазвичай починається з …
Moderator 12:55:35
І Вам дякую. На жаль, не маю змоги написати більш-менш розгорнуту відповідь. Та й не бачу сенсу – Ви, здається, переконаний антизахідник, ще й мабуть з ВО Свобода або якоїсь аналогічної їй «укрррраїнської» кантори, я Вас не переконаю, а Ви мене, будьмо си здорові!
Crazy_Spider 10:38:08

Ще немає відповідей.
до списку конференцій
25.09.09: із Юрієм Андруховичем
25 вересня о 12.00 на порталі «Буквоїд» відбудеться чат із Юрієм Андруховичем. Свої запитання йому можна ставити вже тепер.
Moderator 13:45:05
Оце так останнє запитання:))) Обіцяю врочисто, що мене там поховають! Дуже дякую всім, хто взяв участь у нашій розмові, за інтенсивне й зацікавлене спілкування, до нових зустрічей. Юрій Андрухович.
terra38 13:22:05
не були на Сан Мікеле!!! яке розчарування(
Moderator 13:43:06
Мені завжди сильно допомагає деяка розгубленість.
Лідія Стрельченко 13:34:09
Як зазвичай реагуєте на хамство?))
Moderator 13:42:01
Ну от – то вже й моєї книжки не треба?!!:))))
BubaMara 13:32:32
Було би дуже цікаво послухати історію Півнів від них самих, чи могли би опубліквати ці аудіо записи розмов з ними ? Чудовий додаток до “Таємниці” 🙂
Moderator 13:40:43
Поки що над цим не думав. Але от і спробуємо під час весяного туру з “Карбідо” і ві-джеями.
BubaMara 13:09:33
Де можна знайти відео ваших виступів? Чи плануєте видати напр DVD “Андрухович LIVE” ?
Moderator 13:39:42
Ні, на щастя. Там є дуже різний читач. Як і різний політикум. У нас дещо викривлене уявлення щодо проросійськості німецького політикуму – причина в тому, що наші медіа всю закордонну інфу про Україну беруть не з першоджерел, а з російських інтерпретацій тих першоджерел. Що ж до маніпулятивних здатностей росіян, то… Загальновідмий факт.
okriru 13:06:45
Чи німецький читач переважно так само проросійськи налаштований, як і німецький політикум?
Moderator 13:37:48
Я вже згадував нову роботу Джармуша. Джармуш – це моє все:)
BubaMara 13:12:58
Які з останніх переглянутих фільмів Вам сподобалися особливо?
Moderator 13:36:22
Це робить Вам честь, що ви “пересічний громадянин у політичному сенсі”. І все ж – наскільки захопливо продукувати фантоми в дійсності! (тут у нас місцевий відмінок, а не родовий, тому “дійсності”, а не “дійсности”). Ще раз – на все добре.
Crazy_Spider 13:15:49
Красно дякую за відсутність відповіді, яка, одначе, є вичерпною відповіддю. Запитання ж Вам задавав такий само, як і Ви, “пересічний громадянин” у політичному сенсі, котрий до жодної партії чи “кантори” не належить. Щире побажання: продукуйте фантоми у творах, але не в дійсности : )))
Moderator 13:34:55
Не можна. Він у мене в шухляді:)
BubaMara 13:27:53
Де можна ознайомитися зі сценарієм “Перверзії” ?
Moderator 13:33:39
Та може це все лиш якісь вигадки. Я особисто не перевіряв, бо взагалі перевірками не займаюся, але один із журналістів про це мені казав. Давайте думати, що в луганських бібліотеках усе по-старому:)))
sopa 13:04:06
неприємно зачепило ваше висловлювання про луганськ і про вилучення книжок… ну що ж, дурні люди скрізь є… хоча ще пару років тому, коли я ще жила в луганську, знайти ваші твори в бібліотеці не було проблемою – і ми, студенти, активно цим користувалися 🙂
Moderator 13:31:00
Хіба що для зарубіжних газет на політичні теми. Особливо у 2004-2006 роках.
nickoflil 13:00:03
Що Вас надихає писати поезію, а що прозу? Писали колись на замолення?
Moderator 13:29:55
Так, історія “Мертвих півнів” обов’язково буде. Я час до часу переслуховую все, що вони мені нарозповідали, і намагаюся знайти форму для тої майбутньої книжки. Продовження “Таємниці”? Насправді будь-яка моя наступна книжка буде таким продовженням – от, скажімо, ті 111 міст.
BubaMara 12:59:55
якось в одному з Ваших інтерв’ю Ви згадували, що думаєте написати історію “Мертвих півнів”. Чи ведеться якась робота над цим? Чи думали Ви про можливе продовження роману “Таємниця”, адже життя триває 🙂 Мені дуже сподобалося прочитати в “Таємниці” про деталі тих чи інших Ваших творів, але хотілося би прочитати ще напр. про написання “дванадяти обручів” і самої “таємниці”
Moderator 13:27:52
Ні, не варто. Я на замовлення не пишу – навіть для дітей. Ні, якби це ще було замовлення самих дітей, а то видавництв:))
sopa 12:56:23
Зараз багато відомих авторів на замовлення видавництв починають писати книжки для дітей. Чи варто і від Вас очікувати найближчим часом чогось подібного?
Moderator 13:26:40
Дякую, музо:))
bana 12:44:30
Я ваша муза, забудьте про Лідію Стрельченко. вона всім питання перебиває
Moderator 13:26:13
Ні, немає нічого. По-перше, немає нової книжки, щоб туди їхати. По-друге, я в той самий час маю тур у Штатах з американською “Московіадою”.
Fanny 12:40:37
Пане Юрію, хотілося б дізнатися, чи плануєте відвідати цьогоріч Франкфуртську книжкову ярмарку і чи заплановані якісь дискусії, круглі столи etc. за вашої участі?
Moderator 13:25:07
У мене є сценарій за “Перверзією”. Колись іще поставлять, через багато-багато років.
BubaMara 13:05:25
За якими з Ваших творів Ви хотіли б написати сценарій?
Moderator 13:23:30
Можна. Я, до речі, іноді так і роблю. Загалом же їх можна переписувати безконечну кількість разів і ніколи не публікувати:)) Ось що таке “чиста літературна творчість” – ніколи й нічого не дописувати до завершеного стану і ніколи не публікувати.
К_О_ 12:37:33
“… не написав би деяких текстів.” Але ж їх можна переписати.
Moderator 13:21:14
Невиконаним завданням.
К_О_ 12:33:49
Чим для Вас є АУП ?
Moderator 13:20:53
На жаль, я не буду в ті дні в Україні, але, звісно, якось відзначу. Знаю, що якісь дійства обов’язково відбуватимуться. Хотілося б, щоб якомога менше в тому всьому було дурного офіціозу. Уявний Львів тим і прекрасний, що уявний і з реальним не має нічого спільного, крім назви.
bana 12:33:36
Юрко, у вашому уявному Львові кожен знає вірші Антонича напамять. Як у вашій уяві слід би відсвяткувати його ювілей? Які вечора мали б бути у літературних колах і як ви особисто проведете 4 жовтня?
Moderator 13:18:44
Роман: Даніель Кельман, “Слава”. Фільм: “Межі контролю” Джармуша. Альбом: Get Well Soon
lovekraft 12:33:23
Пане Юрію! Який роман/фільм/альбом вразив вас останнім часом? Чому? Цікаво, що б Ви нам порадили…
Moderator 13:17:32
Шанси українських авторів зростатимуть пропорційно до кількості перекладів іншими мовами, передусім шведською. Їх поки що не існує зовсім. Не треба на цьому зациклюватися. Це далеко не найсуттєвіше.
In de Ya 12:31:54
Наскільки великі шанси в українського автора отримати Нобелівську премію з літератури? В чому, на ваш погляд, камінь спотикання? І якби вам таку присудили – на що б ви витратили ці кошти?
Moderator 13:15:58
Обов’язково буду. Без Чернівців мені не життя.
k0rni 12:49:34
Така гарна осінь!!! Приїжджайте в Чернівці! Ми чекаємо:)
Moderator 13:15:06
Не знаю, мені здається, що чогось такого зараз просто не існує. “Ідеологічні паровозики” були наслідком якнайпильнішої уваги до літератури з боку тодішньої влади. Радянська влада була літературоцентричною, за неправильну ідеологію вона просто вбивала письменника. Тому її увагу слід було приспати “паровозиками”. Нинішня влада літератури не знає і нею не цікавиться. І слава Богу, що це так.
Лапікура 12:31:20
За радянських часів до навіть дуже талановитих прозових і поетичних творів авторів зобов”язували чіпляти обов”язковий “ідеологічний паровозик”. У що трансформувалось це явище в сучасній вільній від партійної цензури укр.літературі? Ваші життєві спостереження?
Moderator 13:11:32
Якщо чесно: я ще досі не побував на Сан Мікеле, навіть фоток з нього не бачив. Але Перфецький таки побував – от у чому секрет!
terra38 12:29:14
Андруховичу, як ви потрапили на острів Сан Мікеле? і чому ви його виписали так, що здається, що він є саме тим епіцентром роману, Венеції й історії Перфецького?
Moderator 13:09:32
Ого. почалися компліменти, дякую. (Чи це не комплімент? Усе одно дякую, особливо за “богемність в образі”). Так от – я не маю універсального рецепту. Його, мабуть, не існує. І обманути час нікому, на жаль, не вдасться. Але важливо чинити опір його проминанню. У моєму випадку – це подорожі. Бути мобільним (:)))), тобто рухомим, змінювати ландшафти, оточення, мови і всяке таке.
In de Ya 12:21:22
Вам вдається – попри богемність в образі – виглядати молодо… досить тривалий час – і вже понад 20 років))Та це про зовнішнє, в який спосіб поету можна обманути час – і писати щоразу цікавіше, умовно кажучи, тримати читача в тонусі))?
Moderator 13:06:42
Якщо Патріархом Бу-Ба-Бу – не дратує.
Дарця 10:05:06
Юрію, скажіть, будь ласка, а не дратує, коли Вас називають патріархом?
Moderator 13:06:04
Капітальний двотомник академіка Гнатюка «Статеве життя українського селянства». Його й пораджу. До речі, Винничук не так давно видав його адаптовану версію, дуже раджу хоча б її.
Лідія Стрельченко 10:44:15
Що читаєте зараз самі та що порадите іншим?
Moderator 13:02:46
Олександре, слабкість будь-якого колективного послання в тому, що воно – колективне. І ще до того ж від імені такої ефемериди як «галицька громада». На мій погляд, Ви цілком правильно і доречно відреаґували двома листами на «Майдані». Побачимо, що буде далі.
sean 09:09:51
Юрію, доброго дня. Як Ви думаєте, на цього Табачника http://www.izvestia.ru/politic/article3133320/ мала б відреагувати галицька громада чи краще не робити цій, кхм, хорошій людині зайвого PR? З повагою, Олександр
Moderator 13:00:19
Ні, на жаль, не планую. Чернівці не планують. До них просто треба їхати – зненацька і без жодного плану. А план у Чернівцях і сам знайдеться:))
k0rni 12:57:47
чи плануєте найближчим часом відвідати Чернівці? якщо так, то коли?
Moderator 12:58:28
Сподіваюся, що так, що змінюється. Було б жахливо, якби не змінювалася. Моя “конвенція” насьогодні – література все ще здатна дещо змінювати в цьому світі.
okriru 12:31:11
Юрію, попри те, що писанння, мабуть, – справа суто приватна, особиста, інтимна й т.п.: чи з роками змінюється Ваше ставлення до “завдань” літератури, так би мовити, “літературна конвенція”?
Moderator 12:56:53
З думок про Україну. На зразок «Што ти сдєлал для України?»:))
Лідія Стрельченко 10:45:26
Ваш день зазвичай починається з …
Moderator 12:55:35
І Вам дякую. На жаль, не маю змоги написати більш-менш розгорнуту відповідь. Та й не бачу сенсу – Ви, здається, переконаний антизахідник, ще й мабуть з ВО Свобода або якоїсь аналогічної їй «укрррраїнської» кантори, я Вас не переконаю, а Ви мене, будьмо си здорові!
Crazy_Spider 10:38:08
Шановний Юрію! Поважаючи Вас як письменника, задам усе ж таки нелітературне запитання. Нещодавно Ви підписалися під “Листом української інтелігенції…” до провідних країн світу. Чи не здається Вам, що: а) це — волання в порожнечу; б) інвектива “Захід нам допоможе” — це виправдання власної безпорадности і слабкости; в) сильні країни ніколи не дослухалися до схожих “плачів Ярославни” глобальних лузерів? Чи не вважаєте, що якби у свій час Кравчук та Ваші старші колеги-письменники не здали безборонно ядерну зброю, то не довелося би Вам сьогодні підписуватися під цим смішним та лицемірним “листом у нікуди”. Тільки не кажіть, що тоді на терези була поставлена українська незалежність, і що ми й так є ядерною державою, маючи Чорнобиль… Цією імпотентною відмазкою вже користувалися до Вас… Дякую.
Moderator 12:53:48
Так, звичайно, хотілося б. Зокрема, з півнями. Невдовзі має вийти наш другий альбом з “Карбідо” – він називається “Цинамон” і являє собою щось абсолютно інакше, хоч іноді й до тих же текстів.
nickoflil 12:29:55
Приємно було чути Вас в альбомі Мертвого півня “Made in Ю.А.”, будете продовжувати такі експеременти?
Moderator 12:50:08
І знову це слово! Діти мої, діти, як же вас, бідолашних, зіпсували вітчизняні медіа та всілякі політпроститутки! В усьому – лише «піар»:) Насправді я Патріарх Бу-Ба-Бу, яким є з 1990 року. І мені з цим досі комфортно. «Патріархом сучукрліту» мене з деякого часу помилково називають деякі некомпетентні журналісти (так і хочеться написати «дурналісти»). То що мені, в суд на них подавати? Я не беру цього аж надто близько до серця і Вам не раджу.
sopa 10:03:45
Юрій, ви завжди акцентували увагу, що виступаєте проти канонізації вас та ваших творів. Проте зараз, здається, ви цілком комфортно почуваєтеся в образі “патріарха сучукрліту”… Що це – свідома зміна сприйняття себе чи просто піар-хід?
Moderator 12:47:55
Щодо першого запитання: розуміючи всю глибину матеріальної скрути в українському видавництві, я намагаюся йти видавцям назустріч і погоджуюся на той максимум, який вони можуть мені сплатити. Найвищий гонорар – за перевидання одного з романів – становив 2 тис. євро. Дуже скромно, як бачите. Щодо другого: найвищі гонорари я отримую в Німеччині. Але такої публіки, як у нас, я там не маю. Тобто у нас письменників люблять більше. Але не грошима, а серцями)) Чи може й чимось іще.
Максим 00:25:08
Розумію, що питання можливо не дуже коректне, але всеж, який найбільший гонорар ви отримували за книжку видану в Україні? І відразу ще одне “грошове”)) питання. В якій країні письменників люблять більше (орієнтуючись на розміри ваших гонорарів за книги, видані в різних країнах)?
Moderator 12:45:08
Саме у світ і саме привертаю увагу. Тобто знову якось Вас недоінформують. Давайте я і Вас у світ виведу, га?
Bax 17:17:38
Чому Андрухович не виводить у світ нові літературні таланти? Адже це так важливо, щоб Ви своїм авторитетом привертали увагу до молодих письменників!
Moderator 12:40:50
З огляду на час? Зізнаюся: який ще такий піар? Що Ви вкладаєте в це поняття? Мабуть, те, що нормальною мовою називається «дешеві понти»? Якщо так, то мені немає в чому зізнаватися – це НЕ був піар. Імена Прохаська, Іздрика, Єшкілева і Галі Петросаняк говорять самі за себе. Але ними «Станіславський феномен» навіть не вичерпується.
Bax 17:18:40
Колись дуже активно обговорювалася тема існування “Станіславського феномену”. З огляду на час, що минув після артикулювання цієї теми, зізнайтеся: це просто був піар?:)
Moderator 12:38:56
Не знаю поки що. Минулого разу я був рік тому, з концертом “Самогону”. Мені здалося тоді, що я вже якось занадто часто у вас у Дніпрі буваю, тобто дещо набрид:)
Apassionata 12:14:43
Давненько не були в Дніпропетровську! Коли вас у нас чекати? )
Moderator 12:36:48
Книжка мала б вийти наступної осені. Думаю, це буде “енциклопедія” або “лексикон” – 111 історій про 111 міст. Більше ані слова.
Apassionata 12:16:18
Банальне питання, але важливе 🙂 Коли чекати нової книги? Над чим ви зараз працюєте?
Moderator 12:35:26
Про деякі вірші зі збірок “Небо і площі” та “Середмістя”. Давайте так. Ви розшукаєте ці збірки і самі спробуєте визначити, від яких віршів я без особливого жалю міг би відмовитися?
sopa 12:20:59
“Мабуть, не написав би деяких текстів – з тих, які мені зараз категорично не подобаються. Але їх таких зовсім небагато, на щастя” – а можна докладніше, про які тексти йдеться?
Moderator 12:31:44
Оскільки я не інтелектуал, то мені складно про них судити. А про себе скажу так, що ні, що не можу. Тобто думаю про політику, переживаю за політику і навіть беру участь у політиці, але не як активіст певної партії, а як рядовий громадянин, наділений здатністю формулювати певні ідеї чи хоча б як мінімум образи.
Олена4 00:37:48
Пане, Юрію, як ви вважаєте чи має право інтелектуал бути по за політикою? Чи може він просто жити, абстрагуючись від навколишньої дійсності? Насільки політика цікава Вам?
Moderator 12:29:21
Та як це не беру?! Ще й всюди повні зали збираю; Ви якось неточно поінформовані. А взагалі яке це нудне словосполучення – «літературний процес»! Так і хочеться десь поза ним опинитися, в чомусь веселішому й цікавішому. Тому я з радістю «поза ним».
Bax 17:16:37
Останні кілька років Ви знаходитись поза українським літературним процесом. Вас це не гнітить? Де Ваші нові книжки? Чому Ви, даруйте за патетику, не берете активної участі у культурному житті України?
Moderator 12:26:49
Я такого не писав, тому я не той Андрухович.
ktatat 16:39:44
Все і всі приречено на невідворотні зміни… Як відомо… А Ви й досі той Андрухович, що написав “Дванадцять кілець”?
Moderator 12:24:32
Запитуйте в нього. А взагалі добре, що я про це дізнався – за першої ж нагоди дам йому в пику:)) Кухаруче, я вже йду!
мартена 19:09:30
Пане Юрію! Чому Роман Кухарук називає Вас “недолугим грантоїдом”?
Moderator 12:22:51
Я його описав у вірші «Пам’ятник» – траплявся Вам такий? Там, до речі, не тільки про мене.
Лідія Стрельченко 13:04:12
Рано чи пізно палкі прихильники захочуть звести Вам пам’ятник. Як вважаєте – як він виглядатиме?
Moderator 12:20:01
Мабуть, не написав би деяких текстів – з тих, які мені зараз категорично не подобаються. Але їх таких зовсім небагато, на щастя.
Лідія Стрельченко 13:02:41
Якби довелося прожити життя знову, чого б не зробили?
Moderator 12:14:50
Я про таке й не знав. Невже таке дійсно буває? Щоб аж до розриву стосунків. Звісно, мені знайома ситуація, коли хлопці ревнують до мене своїх дівчат. Але щоб аж до розриву стосунків? Ну, але якщо це дійсно так, то я, здається, маю деяке право не нести за це жодної відповідальності, правда ж? Мало що кому забагнеться розірвати:))
Лідія Стрельченко 13:00:27
Певна категорія людей не просто захоплючється Вашою творчістю, але й ставиться до Вас надзвичайно серйозно, вважаючи ідеалом, прикладом чи не в усьому. Людей, які ставляться до Вас і Вашої творчості спокійніше або з іронією, чи взагалі не сприймають – вважають обмеженими й неповноцінними. Через це – сварки та навіть розривання стосунків. Як до цього ставитеся? Чи відчуваєте загалом якусь відповідальність за свій вплив ?
Moderator 12:11:13
Мені це, звичайно, не подобається. Кілька років тому я погрожував Міносвіти судом за використання моїх творів без моєї ж таки згоди. Не знаю, чи подав би справді до суду, чи ні (Ви ж знаєте, які в нас суди!) – але виявилося, що на твори у хрестоматіях авторське право не поширюється. Тобто автора начебто й не повинні про це питати – взяли і все. У той же час моя «загальнообов’язковість» компенсується рішеннями Кримської та Луганської рад про обов’язкове вилучення всіх моїх книжок з тамтешніх бібліотек. Тобто я ще не помер, усе гаразд:))
Лідія Стрельченко 12:27:32
Добридень. Ваші твори внесені до обов’язкового прочитання у старших класах за шкільною програмою. Згадую випадок зі своїх шкільних років. Учителька української літератури перевіряла зошити, де мали бути конспекти біографій письменників за певний період. В одного мого однокласника не було якоїсь із них. То ж він мав законспектувати до кінця уроку й показати зошит. Урок закінчувався, учень ще писав, то ж вчителька попросила його поквапитися. На що він відповів дослівно: “Зачекайте, я вже дописую! Ще трохи. Він уже майже помер…”. Як ставитеся до своєї “загальнообов’язковості”?

Джерело: http://bukvoid.com.ua/chat/index.php

Інтернет-конференція Андруховича на Майдані

Юрій Андрухович: Вітаю всіх і дуже дякую Майданові за запрошення. Поки ми не почали, спробую позакидати відповіді на ті питання, котрі надійшли раніше. Прохання до всіх, хто ставитиме наступні: прошу по одному! Щоб моє відписування не перетворилося на суцільне обдумування:)Зрештою, побачимо, в якому темпі всі піде і чи багато Вас приєднається. У будь-якому разі пропоную побути разом 1,5 години, тобто до 16.30 за Києвом (хоч я в Берліні). На разі.

Про політику, ідеології, партії…

Оглянувашись на рік, чи більше, назад, які почуття виникають при вдивлянні “вперед”?

Як не дивно, позитивні відчуття суттєво переважають. Почало змінюватися суспільство – і цього не спинити)

що, на вашу думку в нашій теперішній ситуації є нагальна потреба, велика потреба, і т.д.?

Якщо про політику – то єдина потреба на всі наші біди: грунтовне омолодження й оновлення політикуму. Нічого розумнішого вигадати не можу.

Якщо не секрет, за кого збираєтеся голосувати на виборах?

Хотів за ПРП-ПОРА, але боюся, що вони не дотягнуть. У такому разі за НСНУ попри всі його мінуси.

от ви нібито більше симпатиузєте правим, і всіляко це підкреслюєте. Але при цьому підтримуєте дружні стосунки із Жаданом, який всіляко демонструє своє ліві переконання. Чи впливають політичні переконання на вашу творчість і чи взагалі ці переконання є? І які?

Та ні, я такий же правий, як Жадан лівий. Не сприймайте аж так дослівно його політичних заяв, особливо коли він каже «От коли ми, анархісти, прийдемо до влади…»:). Свої переконання я можу назвати близькими до лівого лібералізму. Хоч усе залежить від контексту країни, звісно. У Німеччині мої друзі швидше ліві, хоч не соціалісти, у Польщі – швидше праві, хоч не націоналісти. Нєразбєріха:)

Ви передавали кошти в пожертву “політв”язням” УНСО. Вас не лякало те, що вони є праворадикалами-націоналістами?

Та ні, не лякало. Мене взагалі важко злякати. Просто я думаю, що завжди варто помагати тим, які сидять у в’язниці за мужність виступити проти режиму.

Юрію, а чи не зверталися до Вас якісь “партайгеносе” з пропозиціями щодо участи у майбутніх виборах? Якщо так, то хто саме?

Ні, не зверталися. Взагалі ніколи не зверталися. Та й добре.

І ще – чи можете Ви принаймні теоретично уявити себе в політиці? Чи “влада собі як влада…” це невиліковний діягноз будь-якої влади, що робить для Вас таку участь неприйнятною засадничо?

У політиці я так чи інакше є. Я про неї думаю, часом пишу. Уявити себе у владі – ні, не можу. Навіщо мені це? І навіть не тому, що «влада обов’язково собі як влада», а тому, що, скажімо так – моя пісня про інше

Чи вступили б ви в “майданівську” партію? Якщо так, то якою вона б мала бути?

Ні, не вступив би: я жахливий індивідуаліст. Хіба що це була б якась цілком віртуальна партія або стьобова.

“Патріотичне об’єднання Треба!” – така партія була б достатньо стьобною, чи ні? (Це пухнаста натякає на абревіятуру. Пояснення для тих, хто не втаємничений в особливости пухнастого натякання) І ще. Зважаючи на вашу відповідь на одне з попередніх запитань, ми навіть створимо там фракцію “єдина потреба ім. патріарха” 🙂 Ну шо, deal? 🙂

deal

Як ви думаєте, чи можливою/доцільною була б партія з динамічною а не сталою ідеологією?

Ідея про партію з «гнучкою ідеологією» була б цікавою, але боюся, що в укр. політикумі такими є переважна більшість партій – у гіршому сенсі «гнучкості», чи, як Ви це називаєте, «динамізму».

Динамічна ідеологія не як синонім тотальної політичної скурвленості, як ви отут натякаєтк, а швидше як відмова підписуватися під якимись абстрактними ідеологіями (як ви самі тут відмежовуєтеся від правості-лівості, ще й Жадана відмежовуєте 🙂 ), а натомість концентрація на важливих проблемах в міру їх виявляння і в порядку спадання крткущості :-). От визначив, на приклад, Андрухович єдину потребу сучасну, партія сіла і подумала, разом з Андруховичем, як її втілювати, чи принаймні сприяти втіленню. Ну і тоді працює в тому напрямку всіма законними методами. Що скажете на таке?

Я так Вас і зрозумів від самого початку і тому написав, що ця ідея дуже цікава. Робіть!

Пане Юрiю, як Ви вважаєте, чи повинен Митець бути Громадянином?

Ха, загального правила не існує. Це його вибір, митця.

Пане Андрухович, як ви ставитесь до спроб поділити українську літературу за ідеологічними ознаками? Коротко поясню, що я маю на увазі. Є, наприклад, такий журнал “Книжковий клуб плюс” (з яким “Майдан” колись співпрацював, поки там не змінилися власники і редакція). Так от, в кожному номері там друкуються “ідеологічні” статті про ворогів України, які маскуються під українських письменників. Зрозуміло, що Ви там ідете під першим номером у списку гарвардських зрадників, постмодерністів-глобалістів, прислужників сіоністів і тому подібного. Як ви ставитесь до таких поділів? Чи вважаєте себе лідером “західників-глобалістів” на противагу “ґрунтівцям-антиглобалістам”?

Я погано ставлюся до таких поділів. Не тому, що ми, укр. письменники “ідеологічно єдині”, а тому, що такого кшталту поділи вельми схематичні, поверхові, а головне — злостиві.

Про твори Андруховича 🙂

Про образ Антонича і 12 обручів. В той час як в рафінованих галичан старшого покоління Ваше паплюження світлого образу поета викликає гнів і обурення, моїм поколінням Антонич Андруховича сприймається як яскравіший, природніший, і майже шо божественний – щось середнє між Самійлом Немиричем і Діонісом 20 століття. Так от, питання таке – скільки в цьому образі власне провокації (тобто того, що ми так любимо робити саме тому, що воно викликає жах в старшого покоління, всяких консерваторів і снобів ), а скільки – данини самому Антоничеві, тобто змальовування поета таким, яким він би мав бути, а отже мусить бути в нашій уяві? Чи може провокації там взагалі не планувалося, просто вийшло як завжди?

Провокації відсотків на 30, усього іншого (передусім любові до Антоничевої поезії) – на 70.

пане Юрію, коли ж повернеться Перфецький?

10 і 11 березня в Києві у Молодому театрі – зустрічайте

Юрію, а у Ади Цитрини є реальний прототип?

Є, дуже реальний і однозначний – з дивними як для жінки ініціалами ІХ.

Переді мною науково-методичний журнал “Вивчаємо українську мову та літературу” №1(41) за січень 2005 року. В розділі “Методичні орієнтири” є таке: “Юрій Андрухович – форпост українського постмодернізму. Урок літератури в 11 класі.”

Жах!!!!!!!

Чи думали Ви колись, що Андруховича почнуть вивчати в шкільній програмі, що думаєте тепер?

Та ні, не думав. Мені це, щиро кажучи, не надто подобається.

Ви пам*ятаєте уроки української літератури в школі? У нас на Донбасі, це певне, було ще “цікавіше” . Смаки формуються і виховуються з дитинства. Як би ваша воля, то яким чином Ви би спланували навчальну програму з української літератури? Кого, скільки, як і в якому віці, вважали б за доцільне подавати для вивчення в загальноосвітній школі?

Це тема для великої статті, тут є над чим думати. Якщо отак сходу, то я, мабуть, пропонував би вчителям приблизно те, що робив мій друг Віктор Неборак, коли на початку 80-х засланий був викладати укр. літ-ру у шахтарському ПТУ в посьолку Карбамід на Луганщині. Він просто розповідав учням про свої улюблені книжки і часом читав з них уривки. Вони його «признали» і називали «Учітєль».

Пам*ятаю рідко показуваний фільм “Кисневий голод”, де Ви були автором сценарію. Якби Андруховичу запропонували написати сценарій до нового фільму (українського/буржуйського), чим би Ви відповіли?

Швидше за все відмовився б. Але з радістю писав би сценарії відеокліпів)

Сучасний світ стає дедалі споживацьким, особистість змалку є під тиском відповідної нав*язливої реклами. Що має утримувати людину, (а надто – дитину) від замкнення особистості в колі споживацьких маргінесів (в тому числі літературних ).

Почуття, первинність почуттів. Відчуття справжнього. Усвідомлення того, що внутрішнє значно важливіше від зовнішнього. А з іншого боку – іронічна дистанція, споживацтво просто має знати своє місце, от і все.

Дякую. Щасти.

Дякую й Вам! У Вас дуже гарне псевдо. (Харцизяка – дод.)

Що Вам, пане Андруховичу, тепер цікаво? Минулого літа у Вижниці я зустріла швейцарського кінодокументаліста, який вирішив помандрувати Україною після того, як прочитав книжку Ваших есеїв у німецькому перекладі. Усе, що він знав про Україну – він знав завдяки Вам, і це справило на нього таке сильне враження, що він захотів приїхати сюди. Тобто скидається на те, що Ви стали візитівкою України для європейської інтелігенції. Ваш прискіпливий пошук смислів і підтекстів центральноєвропейського простору, всі ці райнські і дунайські рибини-метафори, полтвівські вугрі, що продираються до атлантики нетрями львівської каналізації – це класно і мистецьки переконливо, АЛЕ чи не боїтеся Ви стати таким собі письменником на експорт? Бо останніми роками Ви живете – як можна судити з того, що Ви друкуєте – лише в цій темі, Ви знаходите себе і плекаєте себе (та стару добру австро-угорську Україну) як інтегральну частку Європи, і дуже цим замиловані. Але чи не здається Вам, що у Ваших перших, тобто українських читачів зараз здебільшого дещо інші “больові точки”, та й проблеми самоідентифікації дещо інші? Свого часу Ви стали кумиром нинішніх 40-30-річних саме завдяки тому, що двома першими романами влучно втрапили саме в ці “больові точки” цілого покоління. Мені здається, багато хто хотів би, щоб Ви були “українським Селінджером”, але Вам це нецікаво. Що Вам тепер цікаво – розкажіть, будь ласка.

Я мушу Вам трохи заперечити. Передусім я не вважаю, що «больові точки» українців та європейців аж так різняться. Тобто не виключаймо себе самі з «єдиного простору». Нас і так століттями з нього виключали. Не протиставляймо читача на Заході читачеві в Україні – насправді це одного поля ягоди. От зараз у Німеччині страшенно популярний «Культ» Дереша, а наступного року страшенно популярним буде «Депеш Мод» Жадана. Чи від цього щось втрачає їхній український читач? Чому до всіх існуючих кордонів Ви додаєте все нові й нові?

Мені, як і завжди, цікава дійсність. І пишучи свої романи, я ніколи не думаю «о, це для українського читача, а оце для якогось німецького чи польського». Органи болю – повторюся – у нас усіх ті самі. Не думайте про мене погано:)
Якщо Ви на зв’язку, поясніть б. л. пасаж із Селінджером, я не допетрав.

Музичні смаки Перфецького і Андруховича, чи є між ними щось спільне?

Багато спільного, фактично все. Вони змінюються і доповнюються практично з однаковою швидкістю.

На Ваші тексти було написано добре відомі присутнім рок-пісні, авангардну музику Алли Загайкевич, поставлено джазовий проект “Андрухоїд”. Можливо, щось інше, маловідоме, але теж цікаве?

Я щойно повернувся з Вроцлава, де записав компакт з тамтешньою групою “Карбідо”. Вийшло цікаво, на мій погляд. І назва дуже хороша — “Самогон”.

Чи були пропозиції знімати кіно за Вашими творами? Якщо _так_, чи можете розповісти докладніше?

Було кілька, особливо за “12 обручами”. Не можу детальніше, бо справи, так би мовити, ще не закриті.

Відомо, що Набоков любив грати в шахи, а музику не любив і не розумів. Чи грає Юрій Андрухович в шахи? 😉

Ні, не граю. Ми з Набоковим взаємно доповнюємося:))

Чи не надоїв постмодернізм? В його “барвисто-барокковій” стилістиці, Вам притаманній? Чи не хочеться щось таке “инше” написати?

Маєте на увазі “чи не набрид”? У школі вчителька казали, “надоїти можна стільки-то кг молока від корови”.
А по суті: існує щось таке, що до мене колись підклеїли. Воно начебто називається “постмодернізм”. Ваня Каїн у московському літінституті жартував, що це — “модернізм на постном маслє”. Отака дефініція. Інші мені не подобаються, але я цим не переймаюся. Я роблю те, що я роблю — незалежно від того, як це собі назовуть і що до цього підклеять.

c’mon, в еуропах вчительки рідної мови забуваються, нажаль…і підколювати – негоже 🙁 В принципі, байдуже, як саме і ким є задефінований Ваш стиль. Питання, швидше, стоїть – буде чи не буде змінюватися Ваш стиль.

Перепрошую, більше не буду (підколювати – дод.). Постійно змінюється. Мені на це звернув увагу Марко Павлишин, котрий сказав приблизно так: “Ти вже, Юрку, приречений на те, що кожен твій роман буде цілком інший роман”. А він розумний, Марко Павлишин і знає, що каже.

Смисл жизні. Пане Андрухович, чи збираєтесь ви написати роман, в якому пояснити все-таки, в чому сенс життя? 🙂 Всі чекали, що це проясниться в “12 обручах”, але я там знайшов, найбільше, пояснення в чому сенс життя не є. А де позитивна програма?

Ну Ви жартуйте, жартуйте:)) Підколюйте старого:)) Ні, якщо чесно: “позитивна програма” — це коли написано добре. Коли роман відбувся, то це вже “позитивна програма”. Якої б “чорнухи” там не було всередині. Найперше потурбуймося про порозуміння, а сенс життя потурбується за себе (і за нас) сам.

Ви з римою зав’язали остаточно?

Ніколи не знати. Побачимо. У кожному разі думаю, що принаймні для деяких перекладів рима ще знадобиться.

То ви ще й перекладаєте? Я хотіла і так про це спитати, але щось знітилася, що і так забагато питань вам задаю. Але ви самі кажете, що людите читачок тіпа як от я. 🙂 Тоді питання, яке я хотіла запитати раніше: Чи пробували ви себе в ролі парекладача? Кого б хотіли перекласти, і з якої мови на яку?

Знаєте, я навіть “Гамлета” колись переклав, а це Вам не…:))

Стах Перфецький: Юрко, привіт! Оце думаю повертатися чи ні. Валізку спакував… Що скажеш? До речі, от що хочу спитати: наскільки ти сам схожий на мене – рефлексіями, звичками тощо?

Але спершу доведи, що ти не самозванець. Три докази, що ти справді Перфецький. Я весь увага.

Ваші 12 обручів є, наскільки я знаю, дуже популярними в Німеччині. А Ви не думаєте, що це певною мірою може бути просто “ефектом Цумбруннена”? 🙂

Певною мірою так. Усе на світі є “певною мірою” ефектом чогось іншого. Але як пояснити, що “12 обручів” такі популярні в Польщі і що їх саме перекладають в Іспанії? Мабуть, “певною мірою” тому, що це просто хороший роман.

Чи були у Вашому житті зрада, велике горе, або радість, гідні роману?

Про все це — в майбутній книжці, яку зараз пишу. Досі це було, але натяками. Пам’ятаєте “Центрально-східну ревізію”?

Чи будуть перевидаватись Ваші есеї?

Так, обов’язково. Ще цього року.

Ваша колонка у Дзеркалі тижня Вона щось стала дуже нерегулярною. Ви продовжуватимете співробітництво з ДТ?

Я намагаюся робити це, як і раніше, раз на два тижні. Але не все залежить від мене. Останнім часом ДТ просто знімає літ. сторінку заради чогось там іншого. Проте на разі я продовжую туди писати — поки не вичерпається “Берлінський щоденник”.

І ще чи можна зараз десь надибати Ваше “Зліва, де серце”?

Ні, не можна. Але то не біда.

Публицации в “Зеркале недели” Уважаемый Юрий! Почему Ваши немецкие заметки в “ЗН” написаны в стиле героя песни В. Высоцкого: “Ах милый Ваня, я гуляю по Парижу. И все что вижу, и все что слышу…” Это что, новое литературное направление? Когда состарюсь – издам книжонку

Обязательно издайте! Но не старьтесь!

Про вподобання

Чи почитуєте якихось філософів, якщо так, то кого?

Не занадто – я не вмію сконцентруватися на суто філософському тексті.

Як ви ставитесь до творчості Володимира Пелевіна? Чи не є він на ваш погляд найкращим та найцікавішим сучасним російським письменником? Чи можливо видання його творів українською?

Маєте на увазі Віктора? Так, він один із. Один із найкращих та найцікавіших у Росії, згоден. Щодо видання його українською. От зараз ми готуємо в «Колекції Перфецького» український переклад «Доброго Сталіна» іншого Віктора – Єрофєєва. Побачимо, як це піде, який буде ефект.

Менi здалося, що Вам подобається мистецтво модерну – сецессiйна архiтектура, поезiя символiзму … Я вгадав? Як Ви вважаєте, чи може це витонченне мистецтво вiднайти свою нишу в сучасностi?

Було таке захоплення. Думаю, що воно так чи інакше є частиною нашої сучасності, іноді ми цього не помічаємо, але воно в ній так чи інакше присутнє.

Колись Ви писали, що, дякувати Богу, Ваше рiдне мicто вiдрiзняється вiд Донецька, Запорiжжя та Луганська, якi, в свою чергу, нiчим один вiд одного не вiдрiзняються. Як одесит хочу Вас запитати – до яких мiст Ви вiдносити Одесу?

По-перше, я переглянув свою необізнаність щодо Д-ка, З-жя та Л-ка. По-друге, Одеса дуууууже відрізняється від усього світу. Одеса — це міф, що там багато казати!

Кого вважаєте найбільш рафінованим українським письменником сучасности? Твори якого є вишукані, дзвінко-мелодійні, ориґінальні в світовому контексті і такі, що після прочитання їх хочеться якщо не з’їсти, то принаймі на зуб попробувати 🙂

Я Вам відповів би з радістю, але скромність не дозволяє:))

В принципі, очікував подібної відповіді. Тоді звужу вибір (чим, надіюсь, полегшу його для Вас 🙂 ): хто окрім Вас? 🙂

Дякую за полегшення! Назову тим часом одне ім’я — Жадан. Я днями прочитав рукопис його найновішої книжки “Гімн демократичної молоді” — і що сказати? Старий знову написав прекрасну книжку!
Але він у цьому не самотній. Проблема не в тому, що в нас мало дуже добрих письменників, а в тому, що у світі майже немає для них перекладачів.

Нещодавно один кумпель повідомив мені що як на його кумпельський смак в Україні є два моцних письменники. Це Андрухович і Подерев’янський. Що Ви думаєте про творчість останнього ?

Ставлюся з великою повагою і любов’ю. Жалкую, що ми ніколи досі не перетнулись особисто. Але я не згоден з Вашим кумпелем, що є тільки два. Покажіть йому ще кількох авторів — Ви знаєте кого.

Які поети вам більше подобаються – живі чи мертві? а якщо серйозно, хто ваші улюблені поети з числа мертвих, живих, місцевих, немісцевих…

Ну що ж, є сенс подумати окремо над тим, як сьогодні виглядає мій особистий поетичний “гіт-парад”. Давайте я Вам тут привселюдно й урочисто пообіцяю, що напишу на цю тему якийсь такий розлогіший спеціальний текст.

Тут нещодавно Курков розводився про бажання знайти чи написати “справжнього українського супергероя”. Чи вважаєте ви, що літературі/читачам, та й просто людям потрібні герої? Чи може природнішою/кориснішою для нас смертних є ситуація “герої сплять, в домах розпусти ще співають…”?

Курков сказав — Курков зробить. Буде Вам і супер, буде і герой. Особисто я підтримав би Вашу другу опцію. До речі, якась до болю знайома цитата.

Жадан пише що “все залежить від музики”. Як там…”все зав’язується на музиці – знайомства, шкідливі звички, як поводишся у ліжку, за кого голосуєш і чи голосуєш взагалі”. Стандартне запитання від Майдану: що слухаєте?

У ці хвилини я поставив собі MP3 з фантастичною збіркою етнофолькової музики різних країн і народів, це триває вже кілька годин і я тут, відповідаючи Вам, аж підскакую. Ямайка, Італія, клезмер, шансон (французький), Балкан, Румунія, гуцули, знову Ямайка — такий мікст, що аж пре. Мені це записав Мохнатий, а Мохнатому прислав якийсь його знайомий ді-джей і все це разом називається Skirpki, dudki i garmoshki. До речі, про Скрипку, Олега. 25 березня виступаємо разом у Берліні на сцені театру Фольксбюне. Тобто я маю запросити ВВ на сцену і видати німцям якийсь веселий текст про них. Таке.

Про дім, закордон, роботу, інтернет…

Над чим працюєте зараз? Як Берлін – сприяє, не сприяє? В яких умовах вам добре працюється на загал?

Пишу нову книжку. Не знаю, чи це можна назвати романом, але, мабуть, можна. Усе на світі можна назвати романом. Берлін цьому сприяє, бо тут багато простору і значно більше вільного часу.

Що для вас дім? за яких обставин ви чуєтеся вдома (“heimisch”)? чи може ви бездомний?

Дім – це Франківськ або Франек. Це «вдома». Чи варто пояснювати чому? А «як вдома» я почуваюсь у багатьох місцях. Я навчився всюди почуватися добре і «як вдома». Цьому можна навчитися, справді.

За незначним винятком (як напр. оце спілкування) і на відміну від багатьох провідних сучасних письменників иншомовних літератур, сучасні українські письменники назагал не мають ані власних “офіційних” веб-сайтів, ані спілкування з читачами в Інтернеті. Чи це пояснюється їхньою банальною комп’ютерною неписемністю, ніяковістю перед “залізом”, характерною малоросійською недбалістю, невиліковною совковістю нехтування читачами чи чимось иншим?

Не можу пояснювати за інших. Але й в іншомовних літературах поряд з активними в Мережі авторами існує не менше «провідних», які цього не потребують. Визнаймо за ними їхнє право.

(До речі, чи плануєте Ви самі започаткувати особистий “офіційний” вебсайт, щось на кшталт WWW.ANDRUKHOVYCH.UA? Позаяк те, що міститься на сайті Віталія Живого http://vitaly.rivne.com/andrukhovych/index.htm при всій повазі до його ентузіазму, не оновлювалося роками…)

Так, його бажано б давно ліквідувати, проте моя малоросійська недбалість заважає:)
Іншого офіційного сайту не планую: я й без нього по 10 – 12 годин денно не відходжу від компа. У мене є безліч інших засобів спілкування з читачами, а передусім із читачками:)

Який чи які українські літературні веб-сайти Ви регулярно відвідуєте? Чому саме цей чи ці сайти?

Літературні? Не пригадую. «Потяг 76» не рахується, звісно.

Які дійсні причини занепаду Потягу-76 і втрати Вашого особистого інтересу до цього Інтернет-проекту? Чи були там об’єктивні перешкоди, технічні проблеми, брак коштів тощо?

Головна причина занепаду та, що ми відмовилися публікувати Олеся Бережного:) Якщо серйозно, то обгрунтуйте, в чому занепад. Мені якось його не видко і запаху тління не чути. А брак коштів був, є і буде – ну то й що? Ми звикли.

З огляду на мізерність накладів паперових книжок і журналів та складнощі з їхнім розповсюдженням, чому в Україні ще ніхто серйозно не зацікавився можливостями Інтернету саме з метою розвитку та розповсюдження української літератури? Принаймні, на перспективу.

Запитання до активістів Інтернет-спільноти. Я підтримую.

Чи маєте якусь робочу “норму” – кількість написання сторінок/слів/знаків щодня, щотижня, щомісяця тощо?

Ні, не маю. Хіба що при написанні газетних колонок, але там це мус. Загалом же я по краплі вичавлюю з себе професіонала.

P.S. Коли очікувати нового роману від Андруховича?

Сподіваюся, ще цього року.

P.P.S. Найщиріші вітання надсилають Провокації на К.В.Ж.Д.

Дякую, не забуваю.

“Колись було літо-літо, а тепер зима” Чи швидше навпаки? Який період Вам є ближчий/рідніший/приємніший – кінець 80-х/початок 90-х, час Вивихів, жриць на Академічній, ще тілько троха лисіючого Неборака та інший вар’яцій чи сьогодні? коли Вас, в основному, по закордонах носить? 🙂

Найкращий час — теперішній. Але й ті часи були чудові. Я це намагаюся поєднати у новій книжці, з любов’ю до всіх прожитих часів. Та й відчепіться вже від тих закордонів — я лише тиждень, як з України. Між Берліном і Франеком відстань просто ніяка, я можу жити і там, і тут водночас.

Скажіть будь ласка, як чи впливає на Ваші взаємини з Ірванцем і Небораком те, що у Вас гроші є, а у них – сумнівно? 🙂

Можете не сумніватися — у них теж є:)) Ми були й залишаємося в рівних умовах.

Скільки часу Ви проводите за кордоном і чи не боїтеся “по Тиролях” різних відірватися від коріння? Коротше, коли Ви у Еуропі, на Батьківщину тягне?

Гм, як писав колись Івашкевич, “в Варшаві — про Париж, в Парижі — про Варшаву”:)) Я вже на цю тему злився. Для мене не існує якоїсь неподоланної прірви між Європою та Україною, це єдиний простір. Так, я розумію, що далеко не всі співгромадяни мають таку ж можливість, будемо вважати, що мені з цим пощастило. У кожному разі я щиро хочу, щоб усі українці вільно й без віз подорожували Європою і, повірте, дещо теж для цього роблю. Кайфовість моєї нинішньої ситуації в тому, що я можу бути водночас у Берліні і вдома. Щодня можу їздити туди-сюди і часто так роблю. Це не вигнання, не еміграція і не втеча від Батьківщини. Це як подорож з Франека до Києва або до Львова. А от до Штатів я ще 100 разів подумаю чи їхати і швидше за все не поїду, бо там уже справді рубає по коріннях, та й відбитки пальців для їхньої візи здавати не хочеться.

Потяг № Львів-Відень через Будапешт. 10-12 годин і вже Австрія. (До Львова з Франківська вже можна якось своїм ходом, поки не запустять наступний потяг Чернівці-Відень). Коли думаєте, почне ходити такий потяг в реалі?

Не знаю, але переконаний, що буде. Принаймні літак — з тих найдешевших, за 19 євро туди й назад.

Образно, звичайно, уявляється, що Ви тільки так і добираєтесь до Відня. Вже зараз. Хто до Вас найчастіше підсідатиме в найближчому майбутньому: політики, митці, бізнес?

Ні, я Відень не дуже люблю і буваю там нечасто. Політики з бізнесом швидше за все відпадають.

На чому зараз поляки добираються до Відня? Уявляю, що їздять бусіками.

І літають дешевими літаками.

Івано-Франківськ і околиці (аж до Яремче) Чим живе місто? Що більше відчувається: а) тут відбувся масовий виїзд людей б) тут відбувається масове повернення людей в) тут відбувається масовий виїзд і в’їзд з сіл на базар і з базару До речі, які Ваші улюблені села і містечка?

У Франківську відчувається передусім те, що це живе місто. Я не вірив би собі, але всі західні гості, котрі приїздять, кажуть: “Як так, чому Львів такий депресивний, а Франківськ такий жвавий?”. І я навіть не знаю, що їм сказати.

До популяризації літератури через Інтернет. Як Ви ставитеся до того, що деякі Ваші романи були викладені в онлайн-бібліотеках повними текстами?

Про Майдан

Чи читає Андрухович сайт Майдан, що саме читає (новини, статті, форуми), як давно читає, чи сам шось пише на форумі, і якщо ні – то чому, ну і головне – навіщо читає (тобто напрошуємося на об’єктивний комплімент)?

Я Майдан дуже шаную й ціную. Щоправда, від минулої виборчої кампанії перестав заходити регулярно, даруйте. Політична напруга впала – і в мені, мабуть, певні центри тимчасово виключилися. Я по 20 разів на день заходжу на УкрПравду, на Майдан значно рідше. На жоден із форумів не пишу. Уявіть собі – щоденно відповісти на 40 – 50 мейлів, різними мовами – це вже само по собі як форум. А хочеться ще й романи писати.

Editorial Ви кажете, що у, так би мовити, мирний час, більше читаєте УП, віддаючи перевагу перед Майданом. Чому? Прохвесіоналізм? Певні автори? Якщо можна вербалізувати, поясніть будь ласка, бо це для нас може бути практично корисним.

Передусім — просто сила звички. Крім того, в мене є особливий внутрішній сантимент до УП через постать Гії Гонгадзе. Для мене це досі його дітище і дітище дуже успішне, хоч я може багатьох речей не знаю. Ні, я не бачу якихось спеціальних переваг УП щодо Майдану. До того ж це досить відмінні формати, як Ви знаєте краще за мене. Буду поєднувати.

Дорогі, дуже дякую і до нових зустрічей!
Щиро Ваш — ЮА.

Джерело: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Інтернет-конференція_Андруховича_на_Майдані

Андрухович: Для меня чрезвычайно важно жить в свободной стране

Во время чата на Корреспондент.net украинский писатель Юрий Андрухович рассказал о своем творчестве, новой книге, поделился мнением относительно перспектив отечественной литературы, а также высказал сожаление в связи с тем, что Президент Украины не распустил парламент раньше, чем это было сделано. Патриарх украинской литературы не стал говорить на русском языке.

– Як Ви ставитеся до того, що Ющенко вчора розпустив ВР?


Рішенння Президента підтримую. Мені доводиться ремствувати, що воно не було прийнято раніше. Але, це той випадок, коли краще пізно, ніж ніколи.


– Яка Ваша найулюбленіша книжка?


Мої читацькі пріоритети змінюються. Напевно. Найважливіші книги звичайно прочитуються в ранньому віці. Коли мені було років 17, я прочитав приголомшливий роман Поглянь на будинок свій, ангел Томаса Вульфа. Я не можу сказати, що це моя улюблена книга, але це одна з головних книг для мене


– Коли презентація Вашої нової книги в Києві?


24 квітня, кінотеатр Кінопанорама, початок о 19-й годині. Ця презентація буде доповнена моїм виступом разом з польським гуртом Карбідо.


– З якими українськими письменниками Ви дружите?


Перелік: Франківчани – Тарас Прохасько, Іздрик. Галя Петросаняк, Харків’янин Сергій Жадан, киянин Бондар. Найдавніша дружба з Бу-ба-бістами. Ми знайомі уже 22 роки. І жодного разу не могли посваритися. Це не типова дружба. Чи відомо хто так Бу-ба-бісти?


– Добридень, Юрію. Останнім часом Ви дуже захопилися політикою. З чим пов’язаний такий інтерес?


Це важко назвати захопленням. Це, швидше, болісне переживання навколишнього світу. Політика такою частиною навколишнього світу є. Для мене надзвичайно важливо жити у вільній країні.


– Чи будете Ви презентувати Вашу останню книгу в Одесі в рамках туру?


Так, в Одесі це буде 13 квітня, в п’ятницю, в арт-клубі Вихід о 19 годині.


– Як Ви ставитеся до Юлії Володимирівни?


Я пережив різні етапи у своєму ставленню до неї. Ніколи не перетинався з нею. Моє ставлення до Юлії Тимошенко змодельовано ЗМІ. Я поважаю її й інших, хто в суботу стояв на Майдані за те що цього разу вони перебороли власний егоїзм і, можливо, навчилися пробачати один одного.


– Чи важко бути письменником?


Якщо відповідати щиро, то у сучасному світі письменником бути приємно. Ця професія, якщо це професія, переживає розквіт. Письменники багато подорожують, їх оточує комфорт. Але все це на перший погляд, насправді. Пекло, яке кожен письменник носить у собі, його не покидає. Добрим письменником бути важко.


– Юрію , скажіть , чи можна сьогодні (спостерігаючи домінування на ринку Сергія Лук’яненка і Гаррі Поттера) говорити про занепад “розумної” літератури як явища ?


Ні, тому що домінування на ринку належить до іншої теми, власне, занепад літератури з високими амбіціями міг би виявлятися в тому, що її просто не існує, а насправді її стає усе більше. І те, що за кількістю проданих екземплярів вона дещо уступає – нормальне явище. Будь-де кількість людей, які слухають попсу, буде значно перевищувати кількість людей, які слухають експериментальний джаз. Це не погано, це нормальна ситуація.


– Кого з молодих авторів Ви вважаєте найперспективнішим?


Перепрошую. Я дав собі слово не відповідати на такі питання. Після того, як один раз назвав п’ять таких імен. І це спричинило дуже багато непорозумінь. Я вирішив не називати більше імен найперспективніших


– У Вашому останньому доробку герої вживають чимало алкоголю. Ви справді є прихильником твердження, що “талант не проп’єш”?:)


Я не є прихильником цього твердження. Нажаль, мені відомі ситуації, коли талант був пропитий. Але в той же час алкоголь є вагомої складовою нашої дійсності й обійти його в прозовому творі досить складно. Крім того, герої моїх романів- завжди літератори…


– Які, на Ваш погляд, перспективи розвитку української літератури, особливо молодих авторів?










Я неодноразово повторюю і поки що не стомився повторювати, що найцікавіші твори пишуть справді молоді люди
Дуже позитивні. Я неодноразово повторюю і поки що не стомився повторювати, що найцікавіші твори пишуть справді молоді люди. От у радянські часи молодим автором вважався ще такий як я, 47-річний, а зараз молодими авторами вважаються ті, яким зараз у середньому 25 років. Причина напевно в тому, що це перше насправді внутрішнє вільне покоління.


– Кого із сучасних європейських і американських письменників і поетів Ви вважаєте найбільше для себе рідними (за світовідчуттям)


Я не можу абстрагуватися від особистих відносин, впливів… не можу не згадувати своїх друзів – їхній вплив на мене відбувається не тільки на рівні текстів, але і пригод, вражень, тому я назвав би поляка Анджея Стасюка, угорця Петера Зілагі, німця Інго Шульце. І ще. Напевно 2-3 особи, але їхні імена мало що скажуть українському читачеві.


– Юрію, що Вас надихає?


Це дуже часте запитння з тих, на які не знаєш відповіді. Згадуваний мною Стасюк узагалі сказав, що натхнення – це вигадка. Його не існує. Існує зад на якому сидиш. Якщо серйозно, то для мене дуже важливо подорожувати. Раніше я їздив, для того щоб мати про що писати. Зараз я пишу для того, щоб мати за що їздити.


– Пане Юрію розкажіть що вас пов’язує з Михайлом Барбарою?


Михайло Барбара співає у рок-гурті Мертвий Півень. Я знайомий з ним і з іншими музикантами цього гурта вже майже 17 років. Вони написали досить багато пісень на мої слова і ці мої слова проспівані Михайлом Барбарою. У своєму передсмертному заповіті я удостоїв його якимось особливим подарунком як людину ,яка виконала моїх творів більше, ніж я.


– За яку футбольну команду вболіваєте ? На Ураган ходили? Чи на Карпати ?


За Ураган. Ураган залишився в миєму дитинстві, коли я не пропускав жодного матчу.


– Чи приймете ви участь у “Днях Незалежності з Махно 2007”


Цього року, напевно, поїду.


– Як ви відноситеся до своїх прихильників і чи знаєте ви їх?


Як можна відноситися до своїх прихильників – з вдячністю, що вони є, і їм подобається, те що я роблю. Я зустрічаю їх на презентаціях, виступах, на вулицях. Минулого року я був вражений скільки моїх прихильників було на фестивалі в Шешорах. Шкода, що цього року фестиваль не відбудеться.


– До якої години Ви вчора дивилися новини по телевізорі якщо взагалі дивилися?


Ні. Я був у потязі з Франківська до Києва. І з дому вийшов о 17:45.


– Я бачила постановку на ваш твір “Московіада”. Які б ще твори ви особисто хотіли б бачити на сцені театру. Чи хотіли б ви зіграти в постановці?


По-перше, Московіада – не моя. Це п’єса, написана іншою людиною за моїм романом. Мені дуже подобається і п’єса, і вистава. Наскільки мені відомо., ця людина написала п’єси за всіма іншими моїми творами. Я не хотів би зіграти, тому що повинен був би дуже багато тексту вивчати напам’ять. До того ж, у Московіаді чудово грає Остап Ступка, моя участь там непотрібна.


– Як часто Ви буваєте в Україні, зокрема у Львові?


Я в Україні живу. Зі Львовом пов’язані найкращі роки мого життя, студентські, хоча і всі наступні роки мого життя були найкращими, але Львів для мене передусім місце, де я був студентом.


– Яке Ваше улюблене місце у Львові?


Улюблене місце.. їх два. На Високому замку є одне таке дуже старе дерево – це перше – колись я під ним сидів у дуже вирішальну хвилину мого життя. А друге місце не зовсім життєрадісне, це Личаківське кладовище, особливо навесні та влітку.


– До якого видавництва податись молодому авторові?


Зараз ситуація зобов’язує мене сказати: видавництво Фоліо… у такому випадку завжди підказує доля. Класичний шлях початківця – розсилання рукопису в десятки видавництв і треба цим шансом скористатися – раніше їх було в Україні значно менше.


– Який з Ваших прозових творів Вам подобається найбільше? Чи так взагалі буває ?


Зараз я тримаю в руках найновішу книжку , яка називається таємниця. І цей твір здається мені найкращим і найважливішим. Але, впевнений. Що пройде час, і це мине. Насправді, є одна елементарна річ – усі твори авторові по-своєму важливі і найкращі.


– Чи існує в Україні проблема української мови? І що взагалі для Вас українська культура?










Вибір мови спілкування має бути настільки ж простим, як вибір оператора мобільного зв’язку
Проблема випливає з того, що країна є двомовна. Це дуже продуктивна ситуація. Але її прийнято використовувати в політичній боротьбі. Тому, обидві мовні групи відчувають небезпеку, що саме їх мову намагаються знищити в Україні. Мені здається, треба деполітизувати проблему. Вибір мови спілкування має бути настільки ж простим, як вибір оператора мобільного зв’язку. Живучи в Україні, ви не користуєтеся російськими операторами.


– Пане Юрію! Навіть в роки тоталітаризму митці були совістю нації. На Вашу думку, чи багато таких поетів і художників нині в Україні, чиє слово може консолідувати народ, показати йому дорогу до Храму.


Я не впевнений, чи саме ця ситуація була оптимальною. Я маю на увазі, митці, перед усім письменники як совість нації. Можливо це було абсолютно вимушеним ззовні і письменник насправді повинен бути просто людиною. Не варто перекладати на літературу те, що повинні здійснювати, наприклад, політики. Давайте будемо мріяти про політиків як совість нації.


– З якими символами у вас асоціюється Україна?


Я думаю, з державною і національною символікою передусім. 2 місяці я був на Дунаї в австрійському місті – там була ціла флотилія під синьо-жовтими кольорами – я зрадів, подумав. Що це кораблі дунайської флотилії, але згодом виявилось, що це були кольори землі Нижня Австрія, але символ спрацював, як символ.


– Яким був Ваш перший заробіток і в якому віці, яка сума і що саме Ви робили? Дякую


Дуже просто: першу заробітну плату отримав у 22 роки на посаді випускового в редакції газети “Прикарпатська правда”.


– Ви не помічаєте у своїх дітей літературний талант?


Мабуть, більшість із вас знає про те, що письменниця Софія Андрухович – моя дочка. На сьогодні вона видала 3 книжки, на початку квітня виходить ще одна. А за сином я літературних талантів не бачу. Але це може до пори до часу.


– Чи подобається Вам творчість братів Стругацьких?


Я мало з нею знайомий, але на мене дуже сильно вплинув фільм Тарновского Сталкер, знятий за мотивами твору братів Стругацьких. Це була одна з етапних подій у моїй молодості.


– Що б Ви хотіли змінити у своєму житті, якщо мали б можливість прожити його заново?


Обов”язково навчився б грати на якомусь музичному інструменті.


– Хотілось би дізнатися, коли “Таємниця” буде в продажу у Львові?


Хіба нема?


– Юрію! В яких книжкових магазинах Києва можна більш детальніше познайомитися с Вашою творчістю?


Минулої осені я заходив у Знання і там було все те, що я видав на той момент. Заходьте також у Сяйво.


– Де ви найбільше любите відпочивати?


Немає якихось пріоритетів. Але я ще ніколи не був в екзотичних країнах. Я не турист, хоч я досить багато подорожую. Наприкінці серпня ми ходимо в Карпати, але не щороку і не в тому самому товаристві.


– У чому сенс життя за Андруховичем? 🙂


Я щасливий, що я не знаю відповіді на це питання.


– Як на Вашу думку Енді Уорхол зробив революцію в мистецтві?


На мою думку так. Я не знаю, чи сам він би погодився з цією оцінкою, але те що критеріїї сприйняття мистецтва стали іншим, є фактом.


– Який гонорар Ви отримали за свою першу книгу?


Моя перша книга називалась Небо і площі, видана 1985 року у видавництві Молодь, це була малесенька і тонесенька збірочка поезій. Я отримав, якщо не помиляюся, досить велику на ті часи суму, близько 700 рублів, це було 70 моїх місячних зарплат. На частину з них я купив 100 примірників цієї книжки, на іншу частину накупив книжок інших авторів і музики на вінілових платівок, а також касетний магнітофон Маяк.


– Пане Юрію, чи Ви пишете зараз поезію?


Сподіваюся, що буду ще її писати. Після книжки Пісні для мертвого півня, я написав ще декілька пісень в подібному ключі. І сподіваюся, що з них вийде нова книга.


– В анонсі чату щось було про ваше захоплення музикою… Наскільки воно серйозне?


Це головна мова, через яку я сприймаю навколишній світ. Не знаю, наскільки це серйозно, але це дуже важливо для мене. Я зараз не можу писати без музичного тла. Моя музична колекція налічує декілька десятків дисків – від класики до етно та панку – все, що вдавалося привозити з подорожей, скопіювати в друзів…


– Який засіб розширення свідомості вам допомагає при написанні ваших книг ?


Жоден. Крім музики. Раніше я мусив курити, коли писав, але вже позбувся цієї згубної звички. Мене вразив приклад польського поета Воячка, який у віці 27 років помер від алкоголізму, але жодного рядка не написав під впливом алкоголю, а писав виключно по-тверезому.


– Хто був ініціатором відомого листа про “мову попси та блатняка”


Треба уточнити, лист не про попсу і блатняк, а про те, що на президентських виборах 2004 року ми закликаємо голосувати за Ющенка а не за Януковича. Ми, це 12 авторів, або як в цьому листі називалося 12 аполітичних літераторів. Ініціатива народилася в трьох головах, Андрія Бондаря, Сашка Бойченка і моїй. Кілька тижнів ми займалися шліфуванням, дописуванням, переписуванням цього тексту, в результаті чого, щоб не ображати російську мову, ми написали про мову попси і блатняка, бо це різні речі.


– На Вашу думку, чому не існує масової сучасної української літератури? Сьогодні молоді автори упиваються власним літературним снобізмом, а споживач “попсової” белетристики змушений купувати російськомовну літературу.


Тут ключове слово – “споживач”. Так склалося, що читання і споживання масової літератури відбувається через російську мову. Тому що воно передбачає шлях найменшого спротиву. Російський продукт настільки неосяжний і великий, що даремна справа намагатися конкурувати з ним там . Цей меседж не буде почутий, тому що споживачі масової літератури не налаштовані почути цей меседж.


– Який телевізійний канал ви любите дивитися?


Найчастіше в моєму домі увімкнуто на 5-му каналі або ж на 24-му – від телебачення у мене головна вимога – інформувати, я не дивлюсь розважальних програм, але політичні дискусії мене, чомусь, цікавлять.


– Як ви ставитесь до українського націоналізму як ідеології на сучасному етапі?









Як людина ліберальних поглядів, Андрухович найбільше схиляється до ідеї націонал-лібералізму (Фото Дмитра Ніконорова)

 


Він має стільки своїх форм і виявів, що я не знаю, про який саме різновид націоналізму йдеться. Як людина ліберальних поглядів, я б найбільше схилявся до такої ідеї націонал-лібералізму, але не знаю, чи в нас вона якимось чином здійснилася.


– Як ви ставитесь до кінематографу? Яка улюблена стрічка? Який із власних творів хотілося б екранізувати?


Почну з кінця. Я бачу дещо видозмінену форму на екрані роману “Перверзія” у вигляді захопливому фільму. Але боюся, що мої візії не реалізуються. Моя молодість минула у Львові. На вулиці Хасанській ми дивилися рідкісні фільми. Того ж Тарновського. Згодом змінював своє уявлення про хороше кіно. Останнє що сподобалось – фільми Інярітту.


– Що вам подобається з української і російської музики ?


З російської – досі не можу без скидання капелюха слухати музику кінця 70-х -80-х, ту сцену, яка легалізувалася за часи перебудови та початку 90-х. Напевно, я відстав, але не знаю, що там зараз… З української – ті, що перебувають поза комерційним обігом – перелік, мабуть, буде недоречний, ви самі розумієте, що я маю на увазі.


– Що буде відбуватися завтра на презентації Вашої нової книжки у Харкові? Не плануєте виступити з “Карбідо”?


Нажаль, Карбідо може приїхати тільки до Києва на 24 квітня, але Харків це єдине українське місце де вже відбувся один мій концерт з ними в вересні минулого року. Завтра я сподіваюсь гарного спілкування з публікою, гарної розмови з ведучим Сергієм Жаданом. Можливо музика появиться в процесі читання.


– Чи підете Ви пане Юрію сьогодні на Майдан прогулятися ? 😉


Я бачу там виключно прихильників немилої мені сторони, починати якийсь діалог поки що не бачу сенсу, хоч діалог завжди має сенс – мій особистий графік занадто напружений зараз.


– Як Ви ставитесь до ідеї Президента про примирення воїнів УПА та ветеранів ВВВ, або взагалі Ваше ставлення до воїнів УПА. Дякую за відповідь.


Я не думаю, що це ідея Президента. Хоча, він безумовно, той хто на ній наголошує. Примирення в будь-якому випадку є позитивом. Ситуація з УПА є дуже складною. З нею пов’язані два екстремальні підходи. З одного боку вони бандити і вбивці. А з іншого абсолютні герої. Обидві думки не вірні. Сподіваюся, вдасться знайти правдиву візію на це питання.


– Коли можна буде побачити Ваш проект з Жолдаком?


Нічого не можу відповісти, бо все замерзло.


– Як ви вважаєте, чи  можливо в Україні заробляти тільки літературною працею?


Залежно від того, що під цим розуміти. Я знаю багатьох колег, що заробляють виключно літературною працею. Якщо під літературною працею розуміти журналістську роботу, виступи в пресі, то – може, якщо ж розуміти літературу, то це може бути лише додатком.


– Пане Юрію, так що ж нам робити з Шевченківською премією, поки вона не вбила українську літературу?


Ні, аж так вороже я на це не дивлюся, крім того я не маю жодних важелів, щоб цю премію скасувати. Але я думаю зовсім на часі щось інше – заснування і створення незалежної недержавної премії, яка б створила певну противагу Державіній Шевченківській.


– Як вам постановка “Московіади” на театральній сцені?


Мені дуже подобається. Знаю, що вистава користується великим успіхом і популярністю у глядачів. Сподіваюся, що цей режисер і цей театр візьмуться з часом за театралізацію інших моїх творів.


– Чи вистачає Вам грошей зароблених від вашої літературної творчості?


Так, вистачає. Може тому що сума моїх претензій до матеріального світу не занадто висока. Наприклад, мене не цікавлять автомобілі, бо наскільки я знаю, авто тягне за собою досить серйозні витрати… Так от я вільній від цих витрат.


– Чи пише Андрухович свої твори під музику? І якщо так, то під яку музику була написана Таємниця?


Значною мірою, під етноколекції з різних частин світу. Спершу, я отримав у подарунок від Олега Гнатіва з Перкалаби десь приблизно 100 годин різного етно під назвою Дудки, скрипки та гармошки (так написано на цьому диску), потім додалося 40-40 гігабайт музики з колекції Івана з гурту Гайдамаки.


– Чи не плануєте Ви поїхати на етно-фестиваль в Космачі, який відбудеться 30 квітня-1травня ?


Я чув що таких новий фестиваль буде, поживемо-побачимо. У мене 1 травня як раз у гостях має бути мій польський друг Анжей Стасюк. Якщо ми з ним 1 травня вирішимо, то поїдемо.


– Чи потрібна письменникові – освіта?


Ну хоча б елементарна. Проблема диплому цілком не суттєва. Але n-кількість прочитаних книжок просто необхідна.


– Ваше улюблене місто за межами України?


На сьогодні – це Берлін. У жодному разі не Венеція. Часи Венеції вже минули в моїй особистій біографії. Венеція занадто зіпсована туризмом.


– Як Ви ставитеся до фемінізації сучасної літератури?


Я розумію це запитання як ствердження того, що жінки дедалі більше заявляють про себе в літературі. Ставлюся до цього суперпозитивно. Відносно до того, що ці жінки пишуть надзвичайно хороші тексти.


– Чесно, як Ви оцінюєте переклади Ваших творів англійською, польською? Чи дійсно вони передають Ваш задум, Ваше мислення? Що б Ви перш за все порадили перекладачу Ваших творів?


Існує певна кількісна диспропорція – англ. 5%, а польською, я думаю, 60%. Відповідно, це різні досвіди. над англомовним перекладом Перверзії ми працювали удвох із перекладачем, а загалом його праця тривала 7 років. Я не можу вважати себе тонким знавцем чи просто добрим знавцем англійської мови. Над польськими перекладами я працюю із різними перекладачами і постійно. Так, мені здається, ми досягаємо певного результату. Мої твори читають і обговорюють у Польщі.


– Уявімо, що Ви не були б письменником, ким би Ви тоді були?


З дитинства мріяв стати археологом. Навіть з 10 років почав читати спеціальну літературу. Але порив мій був пригашений суворою реальністю життя. Коли я зрозумів, що треба вступати на історичний факультет. А випускники історичних факультетів зазвичай стають вчителями. А вчителем бути я не хотів.


– Можна поцікавитись, як ви ставитесь до творів Сергія Жадана, на якого читача спрямовані його твори??


Я максимально позитивно оцінюю те, що він написав, і те, що він пише. Це якісно і переконливо. Думаю, що це один з найсильніших голосів зараз. Складніше з другою частиною запитання – нормальний письменник ніколи не формулює та не повинен розраховувати, яка аудиторія у його творах… Аудиторія Сергія, мабуть, на 95 відсотків молода.


– Що Ви хотіли б побажати своїм прихильникам?


Я думаю, що усіх тих звичайних людських благ, яких насправді усім нам не вистачає. Водночас якомога частіше зустрічатися з розумінням іншої людини. І мати достатньо багато відваги, щоб не зраджувати.