Інженер-програміст Тетяна Савченко через свій ЖЖ звернулася із відкритим листом до Юрія Андруховича. Подаємо текст відкритого послання до письменника.
Пане Юрію!
Ви неодноразово проявляли свою громадську активність, ініціюючи відкриті листи-звернення до політиків. Гадаю, для Вас буде цікавим досвідом побувати з іншого боку барикад, тому ця петиція – особисто для Вас.
Зазвичай відкритий лист – спосіб переконати когось у тому, що він глибоко неправий. Але коли неправота йде від зневіри, потрібно дуже уважно підбирати козу для під”їжджання.
Ось у черговий раз Ви в інтерв”ю говорите про докорінну відмінність східної і західної ментальності й закликаєте не триматися за цілісність України. Прочитайте мої міркування, мені дуже важливо, щоб Ви змінили точку зору, адже до Вас дослухаються інші.
Хочу довести до Вашого розуміння, чому це неправильно, чому це нешляхетно, чому це несправедливо і чому це шкідливо.
Отже, чому це неправильно.
Всі ми чули, що відокремленню, на Ваш погляд, підлягають три області: Донецька, Луганська і Крим. Але чи помічали Ви таку особливість? Ідеї сепаратизму починають цікавити українців тільки на короткий період відразу після президентських виборів. Таких хвиль було три. Перша – коли ми не вибрали Чорновола. І тоді відокремити пропонували, здається, всього чотири західні області. Друга – у 2005, і тоді лінія відрізу просунулася далеко на схід, було визнано українською територією Київ і пропонувалося робити переділ приблизно навпіл. І от минуло ще якихось 5 років, і нову лінію перетину креслите Ви, залучаючи, дякувати Богу, до українських територій уже й мою рідну запорізьку область. То може розумніше полупати сю скалу ще трішечки? Скільки там лишилося!
Мені дуже дивно, чому Ви не помічаєте цієї тенденції. Прогрес відбувається не просто помітний, він рухається навдивовижу швидко! Особливо ж дивна така Ваша неспостережливість з огляду на те, що це зокрема й Ваш здобуток. Авжеж, Україну відвойовують не так політики, як митці. Музиканти, письменники, яким не шкода трохи поїздити на схід і спокушати українським, а не змушувати до нього. Я знаю це, я спостерігаю це досить часто навколо себе, і сама ішла тим же шляхом.
Не варто забувати й про те, що електоральний зріз населення щороку поповнюється новим поколінням молоді, яка вивчала курс історії України.
Це був, якщо можна так сказати, бублик з полички. Тепер найнеприємніша частина: чому це нешляхетно.
На сході теж живуть українці. Як доводить перша частина, їх там багатенько. Так, я знаю, більшість людей, з якими я говорила про ідеї сепаратизму, відповідали однаково: ми люди гостинні, приїжджай до нас, на захід. Чи може мене це втішити? А як гадаєте, чи добрий це вибір: або кинь друзів, роботу, домівку, все, що ти любиш, все, що будував навколо себе, і їдь кудись шукати щастя – або тебе згодують Росії? І чи згодні ви, гостинні люди, ділитися з нами робочими місцями, житлом? Нагадую, нас тут не так мало. І взагалі, спроба розійтися з Росією шляхом жертв нагадує азійську казку про двох братів, які тікали від тигра. Один іншому ставить підніжку і тікає, думаючи про те, що встигне втекти достатньо далеко, поки тигр ласуватиме. Чому ви дбаєте про комфорт отих ментально чужих вам осіб, що мешкають на сході, а не своїх, українців? Втім, я не закликаю Вас від закликів до сепаратизму переходити на заклики до депортації, тому що ментально чужі вам особи – це не нехороші люди, зеки і пахани, а в більшості своїй ті, на кого всі ми начхали.
І тут починається третє: чому це несправедливо.
Виглядає на те, що захід звинуватив нас, східняків, у тому, що не пройшов ваш улюблений кандидат на ім”я Невідомо Хто Бо Всі Погані. Справді, ми винні, але чи винуваті лише ми? Хіба Ви мали тверді переконання під час цих виборів, що є на користь? Всі ми не знали, як вчинити, і таку би солідарність – та в мирних цілях… Насправді, коли в електричці їде гуртик залізничників, до них підсідає дядько і вішає їм локшину про те, що помаранчеві вкрали в них преміальні на свою передвиборчу кампанію, хто винен, що підсів до них дядько, а не Ви або я? Хто винен, що дядько знав, чого хотів, а ми не знали? А попереду вибори ще одні, і ми й досі не знаємо, а дядько знає, ось у чому весь жах.
І останнє. Чому це шкідливо. Втім, про це я вже казала: це шкідливо тому, що Вас слухають, Ваші ідеї переймають. І, навіть якщо вони не втілиться в життя у такому вигляді, як Ви змалювали, взаємна неприязнь “західняків” і “східняків” після таких розмов росте, як на дріжджях. “Західняки” ростуть в своєму переконанні, що Янукович зі свитою і донеччани – це одне й те саме. “Східняки” ж сприймають це як натяк, що вони якісь другосортні українці. А довіра і приязнь одне до одного дуже потрібна, щоб відвоювати ще один шанс.
Відкритий лист-звернення за жанром має ще містити якісь вимоги… Та цього разу вимог не буде. Ви – людина доросла, самі вирішите, що робити з інформацією, яку отримали.
Я закликаю мешканців чи уродженців східної України, які вважають себе українцями, підписувати цей лист, якщо Ви з ним згодні. Бо, гадаю, панові Юрію треба допомогти подолати зневіру, показавши, що нас тут справді немало, і недалеко той час, коли вирішальним стане наше слово.
Тетяна Володимирівна Савченко, інженер-програміст, власниця невеличкого городу і читачка книжок,
с.Матвіївка Запорізької області
та не переймайтесь Ви так, пані, до слів художника слід ставитись як до слів художника, навіть якщо він для вас авторитет (моральний або що), ну дістало людину, знайшов такий вихід – чому б не помріяти? А, крім того, скільки шуму здіймається, — реклама. А вам – моя підтримка, залишатись собою важко в несвоєму оточенні – я з чернівців, повірте у нас теж свої проблеми ідентичності -коли вони щезнуть, це означатиме, що ми нарешті більш-менш заможно живемо – молодець, що пишете – мені сподобалось.
А чего можно было ожидать от потомка Эсэсовца, который стрелял в спины слабых и безоружных. А сейчас рассказывают сказки о том что СС – это “січові стрільці”. Андрюхович таким образом пытается реабелитировать своего деда военного преступника.
А поповоду отделения – то отделить надо западную часть Украины. Вернуть границу Украины в такое состояние как было до 1939 года. И пусть Андрюховичи и его дети утки выносят из под польских бабушек, да довольствуються объедками с австро-венгерского стола. Это то что у них заложено на генетическом уровне.
Я зі Львова, але згідни з тим, що українці мають бути в цій державі захищені не зважаючи на місц проживання, чи то Крим, чи то Галичина. Пані з Запоріжжя хотів би побажати здоровя і по можливості, окрім читання книжок, зайняти більш рішучу громадянську позицію на теренах свого краю. При наймі не допускати спорудження памятників тиранам українського народу.
А того лікаря-генетика хочу спитати, чи не його батьки зайдами причалапали на терени Україні в тридцятих роках і забирали останній кусок хліба в багатодітних сімях? Чи не вони встановлювали советську власть відстрілюючи українську інтелигенцію і заможніх селян? І чи вважає він себе освідченою людиною, яка може давати хоча б якісь поради, якщо проживає на цій землі і не спромігся навіть вивчити мову рідної для мене країни?
Напевно моє “ім’я” говорить про місце проживання та політичні погляди. Але, читаючи таку статтю-листа, починає набувати сенсу почуття гордості та , водночас, упередженості. І вибирати погляди , насправді, дуже важко тому , що прстутня глибока впевненість того, – що така думка супроводить одного з поміж п’яти, напевно, східняків. Яскравим цоьму доказом є зневажливий коментар з боку пана Алєксєя( хіба він , перепрошую, свічку тримав , чи бачив на власні очі боротьбу за батьківщину, чи має право ображати, а я вважаю образою називатись потомком есесівця, людей які хотіли єдності…..?), залишаєтся тільки віра в те, що нас різної Історії України вчили…
А пані Тетяні , хотів би дати пораду: будь що тримайтесь своєї думки, вона сповнена компромісу у цій гострій суперечці, і чим більше українців її зрозуміє , тим більшою буде єдність народу. І тільки тоді, зникне наш менталітет цькування, і постійної незгоди….
Моя гадка така: доки люди не будуть відноситися один до одного як люди, а не як українці чи росіяни, не буде у нас в країні ладу. Ми усі повинні відноситися один до одного, передусім, як люди та відкинути національну ворожнечу. А то існує ризик втратити власне обличчя та перетворитися у тварину. Політична ситуація складна та ми повинні РАЗОМ міркувати з цього приводу. Не слід забувати гарну говірку: семь раз отмерь, а один раз отрежь”
Полностью согласна с комментарием Наты и Татьяны.Мало ли чего можно говорить.И какая разница между Андруховичем и Васей Петечкиным,к примеру.Шевчук вон тоже с Путиным встречался(непонятно для чего),навалил ему кучу абстракции,еще и советов надавал.А зачем это,нужно ли?- дело десятое.
Мы же все НИКАК не можем выйти на общечеловеческий уровень,друзья!! Если подобные разговоры по-поводу “незнания” родного языка и дальше пойдут-…
Что же мне,получается,на русском не изъясняться только для того,чтобы КТО-НИБУДЬ случайно не заподозрил меня в незнании рідної мови??Пока каждый гражданин Украины не перестанет разделять “себя”и “народ”-мы будем топтаться на месте.Забыли что-ли фразу проф.Преображенского,что разруха начинается с голов,а не с клозетов??
Да просто лень СЕБЯ понять в первую очередь,и в себе копнуть-потому что страшно.
Наше счастье,что на Украине гос.религия-не Буддизм(ха-ха).А то ведь известно,что существует во Вселенной шесть таких себе миров(мир Богов,полубогов,людей,животных и т.д.)
Так вот мы повсему заслуживаем на мир претов-Голодных Духов.Так как им ничего не остается в жизни,кроме того,что друг друга пожирать.Чем мы успешно и занимаемся)))
Всем желаю хорошего настроения с утра и до поздней ночи!!!
Років з десять назад,в Тернопільській мед. академії два непризнаних режисери(Моцарти блін) вирішили поставити п`єсу на основі віршів та прози Андруховича.В одного з цих геніїв мама була була викладачем анатомії.Тому з акторським складом проблем ,самі розумієте, не виникло.Акторами стали всі кому світив шарабан по даному предмету.Я був в їх числі.Мені дали два вірші-“Чуєш мила скрегочуть зуби…..”і”Лахмітник Міссьо о четвертій ранку…..”.Я всіляко відхрещувався але натяки,що небачити мені коханої трійки, як доброї бабки на прохідній в общазі,переконали мене стати Б. Ступкою.А я картавлю,а коли переживаю картавлю так,що і Луценко заплаче від жалю.А вірші ці суки самі бачити які підібрали.Да я забув сказати що Андрухович був запрошений на дане дійство.І він таки приїхав.Мене посадили в залі перед ним.І в певний момент я вставав і россказував.Короче кажучи такої декламації своїх творів поет не чув і надіюсь більше не почує.Він уссикався….Після цього я ходив героєм курсу з місяць.Навіть викладачі при зустрічі зі мною декламували вірші копіюючи мене.Три бали з анатомії мені таки поставили-правда це коштувало моєму батькові 50 зелених.А Андрухович руку пожав.
to Томашевский Николай
Вы так смачно описали обстоятельства, при которых происходило ваше погружение в творчество Андруховича, что, по-моему, если б вы учились на гуманитария, никаких проблем со сдачей экзаменов у вас бы не было. Хотя специальность “лечебное дело” в “анамнезе” – тоже неплохо для начала литературной карьеры: не зря же многие писатели были выходцами из медицинской среды. Успехов вам на том и другом поприще! А Андруховичу – респект.
Серед людей з вищою освітою мало розумних людей, людей здатних
зібрать достовірну інформацію і бути здатним проаналізувати правельно. 95% населення піддається зомбуванню.
Телебачення, радіо повністю контролюється владою, співробітниками
ФСБ Росії. Тільки коли процент дураків і зомбованих зменшиться до 5%
у нас зникнуть проблеми і сепаратизма і двомовності.