З 16 по 18 грудня у Луцьку, Львові та Івано-Франківську відбувся промо-тур сучасного українського письменника Юрія Андруховича та гурту з польського міста Вроцлав – Карбідо. Два тижні тому вони записали українську версію альбому «Самогон», який у Польщі вийшов ще в квітні 2006 року. Ми зустрілися з учасниками проекту в Луцькому клубі «Майдан», у Андруховича був чудовий настрій і він погодився бути перекладачем нашої розмови із лідером, композитором і бас-гітаристом «Карбідо» Мареком Отвіновським.

– Щороку у нас відбувається поетичний фестиваль «Порт-Вроцлав», – розповідає Марек. – І у 2005 році гостем фестивалю була Україна. Було запрошено десяток ваших поетів, у тому числі Андрухович. А ми були запрошені до фестивалю у якості музичного супроводу. І за два тижні до фестивалю ми отримали тексти учасників. Вирішили зімпровізувати музично-поетичний перфоменс з Андруховичем. З ним ні про що не домовлялись, він про це дізнався за 15 хвилин до виступу. А імпровізували разом близько пів години.

Сподобалось обом сторонам?
Так, за рік після того вийшов диск, – розповідає вже Юрій Андрухович. – Хлопці записували усе без мене, коли я приїхав на студію – мені залишалось тільки записати вокал і альбом готовий. З 9 композицій – 7 там були в польських перекладах Богдана Задури.

І що далі?
Два тижні тому записали цей альбом українською. На початку наступного року має вийти в Україні, поки що не знайшли конкретних пропозицій, хто б це хотів видати.

Синхронно ковтаємо чай без домішку самогону і продовжуємо розмову.

А чому ж такі назви у вас? Карбідо, самогон?
Це вибухові суміші. Карбідо – з нашого дитинства, – розповідає Марек, – це була популярна забавка для малолітніх піроманів. Береш пляшку, заповнюєш її содою, іншими інгредієнтами – підпалюєш і тікаєш. Це називалося «карбідо». Натомість «Самогон» виникла як асоціація Андруховича з нами, яку він вживав під час служби в армії у Вінницькій області. Там карбідом розмішували самогон.

Ваша дитяча мрія, – звертаюсь до Андруховича, – стати рок-зіркою. Чи плануєте ви її остаточно реалізувати?
Та ні – це ж треба буде займатись вже тільки цим. Почати тренувати вокал, бо в мене немає жодної підготовки. А поодинокі випадки – як то з «Карбідом» чи українським «Мертвим Півнем» вийти на сцену – запросто. З польським гуртом ми дали тільки 6 концертів за два роки. Бо живемо ми у різних країнах.

Чи маєте ви кліпи? – питаю вже в Марека.
Це два відео. Одне – на «Козака Ямайку», туди вмонтовані кадри з фільму «Броненосець Потьомкін», інше – нарізка з моментів запису пісні «Зе вері бест оф таблоідс». Це наче і не вірш, а просто – список заголовків жовтої преси.

Остання пісня на диску – «Зеленая ліщинонька». Це не вірш Андруховича. Що ж це?
Ми завершували запис «Самогону», – розповідає Андрухович, – і нам чогось не вистачало, хотілось щось додати. І мені пригадалась українська народна пісня, яку я чув тільки раз – від свого товариша в студентські роки і більше вона ніде і ніколи не згадувалась. Вона є абсолютно автентичною і мелодійною. Нас інтригує те, що її ніхто ніколи не чув і це раритет з раритетів.

Концерт у «Майдані» тривав трохи більше години, після чого публіка аплодувала стоячи і в один голос кричала «МА-ЛО». Андрухович був змушений вмовити музикантів на продовження концертів і за 5 хвилин скандування – вони з’явилися знову.

– Зараз ви побачите, як народжуються наші пісні, – сказав Юрій. – Ми спробуємо зімпровізувати те, що можливо увійде до продовження «Самогону».

І вони виконали ще три вірші, після чого Андрухович спустився зі сцени, залишивши поляків на сцені грати ще хвилин 15.

– Оце справжній арт-рок! – захопливі відгуки долунали з різних частин залу. Близько одинадцятої вечора дійство закінчилося.

Вроцлавське «Карбідо» існує з 2005 року і це тільки другий їхній альбом.

Автор: Богдан Логвиненко

Джерело: http://sumno.com/content/view/2373/28/