Ми зу�тріли�� із цим культовим україн�ьким пи�ьменником у день, коли він �тав діду�ем (Софі� �ндрухович народила доньку Варвару). Тож говорили переважно про його жінок: дружину, доньку, онуку і…
М�В ПРИЯТЕЛЯ, ОТРИМ�В …ЗЯТЯ
– Пане Юрію, то �кою була ваша реакці�, коли почули про народженн� внучки?
– Це не за�кочило мене – �кі�ь о�обливі миті мали на�тати впродовж трьох мі��ців перебуванн� вдома. Мабуть, треба було �аме приїхати до Києва, аби вночі це й трапило��…
� взагалі дл� мене це означає близьку �поріднені�ть, бо о�оба, що народила�� 10 березн�, не тільки, �к і �, Риба за знаком зодіаку, а ще й, �к і �, Щур за роком народженн�.
– Хто вибирав ім’� дл� дівчинки?
– Її батьки, Софі� і �ндрій, давно вирішили, що у них буде Варвара.
– Що може �казати про з�т� те�ть �ндрухович?
– З �ндрієм Бондарем, знаним літератором, поетом, публіци�том і прозаїком, ми знайомі вже де��ть літ. 2002-го він зу�трів�� з Софією. Втім побрали�� вони відно�но недавно: на початку 2006 року, що �тало �ен�ацією дл� багатьох людей із пи�ьменницького �ередовища…
– ???
– Бо раніше �ндрій був моїм при�телем, а потім �тав моїм з�тем… Утім це лише ще раз доводить, що інколи долі �кладають�� геть не�подівано. До того ж рідкі�на �итуаці�, коли він і вона пишуть, та ще й, ви�вл�єть��, і її батько – пи�ар. Забагато літераторів навколо…
– Бідна ваша внучка…
– � хто знає, ким буде вона?..
«У ЖІ�ЦІ ЦІ�УЄШ ТЕ, З�ВДЯКИ ЧОМУ ВО�� �Е ЧОЛОВІК…»
– Юрій �ндрухович, гадаю, погодить��, що хоч він і �тав діду�ем, проте шанувальниць у нього не поменшає. У �лабкої �таті ви маєте шалену попул�рні�ть… Як реагує на це ваша дружина?
– �айлегше почати з о�таннього запитанн�: дружина періодично змушена на нього відповідати, тож можу лишень процитувати її. Вона каже, що було б �умніше, �кби її чоловік не мав прихильниць… �у, та що… По-філо�оф�ько-житей�ькому, це �кий�ь бік того, до чого на �воєму віку прагне, мабуть, кожна людина, – така �обі повнота бутт�. Вона, безумовно, впираєть�� в о�новоположні речі. Приміром, у чоловічому варіанті – це, �к би то не брутально ви�ловити��, пізнати �комога більше жінок у цьому �віті…
– � доводило�� їх, грубо кажучи, відшивати?
– Ой, ну це �правді грубо, нащо так говорити (�мієть��. – Ж. К.)?
– То їх багато?
– Ð� що таке багато в цьому Ñ�енÑ�Ñ–? ДлÑ� когоÑ�ÑŒ дві або три хтозна-Ñ�кільки, а длÑ� когоÑ�ÑŒ Ñ– Ñ�отні – замало. Тобто йдетьÑ�Ñ�, мабуть, про Ñ�кіÑ�ÑŒ внутрішні наÑ�танови…
– Гаразд, отже, вам таки вдалоÑ�Ñ� пізнати багатьох жінок… Скажіть, що Ñ” найбільшою вадою Ñ�учаÑ�ної жінки?
– Із вад почнемо?
– Так, адже ми хочемо �тати кращими…
– Знаєте, � не брав�� б розмірковувати про вади. Тобто на загал, безумовно, ми начебто належимо до одного біологічного виду, щоправда, у�е ж надзвичайно �ерйозно відрізн�ємо��, і �лава Богу! Мабуть, об’єктивно цінуєш вла�не оці відмінно�ті, �ебто в жінці цінуєш те, завд�ки чому вона не чоловік, завд�ки чому вона жінка. От і тому, напевно, � маю певні чоловічі за�тереженн�, �кщо вже говорити про вади (ви ужили цей термін, бо � кажу «за�тереженн�»), що значна ча�тина жінок у наш ча� прагнуть до �кої�ь уніфікації, до уні�ек�у, тобто до чоловічно�ті, �ка раптом починає про �ебе дуже голо�но за�вл�ти. Банально кажучи, �аме жіночні�ть – те, чого найбільше хочеш…
– Отже, жінкам не треба бути �ильними…
– Це про�то інший ви�в �или, адже на�правді � нічого нового не відкрию, �кщо �кажу, що жінка �ильніша за чоловіка. �ле ж не у м’�зовому ви�ві…
– � що �кажете про ідеальних жінок?
– Ліпше, аби їх не було. Я не вірю в ідеальних…
– Такі чоловікам не подобають��?
– �і-і-і! Хоча � не можу говорити за в�іх чоловіків, але ідеал… хай він де�ь там у�вл�єть��… �дже цікаво в�е те, що є від�тупом від ідеалу, �ка�ь о�обливі�ть, що її ідеал не може мати. Зрештою, що можна �казати про ідеал? �ічого, крім одного �лова, – чудово.
ЧОЛОВІК� БЕЗ СЛ�БКОСТЕЙ МОЖ�� ХІБ� СКО�СТРУЮВ�ТИ…
– � чоловіків на �ильних і �лабких поділ�єте?
– Такий поділ можливий, звичайно.
– До �ких належите ви?
– Та хочеть�� думати, що таки до �ильних. �у �к це так – �ебе �лабким назвати? Це буде не по-чоловічому!
– � в �лабких �ка мораль?
– У чоловічому варіанті багато важить уже фізичний вимір Ñ�или. Значною мірою м’Ñ�зова Ñ�ила тут визначає внутрішній зарÑ�д, через що, влаÑ�не, чоловіча Ñ�тать об’єктивно Ñ�лабша від жіночої, тому що вона вÑ�е уÑ�вленнÑ� про Ñ�илу Ñ�концентровує у фізику, у м’Ñ�зи…
– �ле на�правді…
– …�ила – це, безумовно, здатні�ть захи�тити, і необов’�зково грудьми, �промога більше думати не про �ебе, а про цю близьку і�тоту…
– � чи є �лабко�ті у ва� і чи знає про них оточенн�?
– Звичайно, є, і про них знають. Та � не хотів би їх називати (�мієть��. – Ж. К.). Як без цього? І�тоту без �лабко�тей можна хіба що �кон�труювати. �ле на�правді такої бути не може…
– Скажіть, чого ви не могли б зробити навіть за величезні гроші?
– Вчинити на�иль�тва над іншою людиною, �ебто в радикальному ви�ві – вбив�тво.
– Якби можна було у�е повернути, що змінили б у �воєму житті?
– Став би вчити�� грати на �кому�ь музичному ін�трументі, може, й не на одному. �бо вивчив би кілька бальних танців, щоб це вигл�дало кра�иво.
IS SHEVCHENKO OK?
– Багатьом відомо, що �ндрухович пише під музику. Ще не відмовили�� від такого �упроводу?
– �айпро�тіше згадати роман «Перверзі�». Тоді в Україні не було можливо�ті �лухати компакт-ди�ки, а це початок 1995-го, такі програвачі були хіба на заході. Я �лухав вінілові платівки із вла�ної колекції, що налічувала кілька �отень запи�ів �таровинної музики. Саме вона дуже л�гала мені до теми Венеції: давн� архітектура, культура, померла Європа… Ота колекці�, �ку почав збирати у �тудент�ькі роки, що в ній платівок тільки Вівальді, може, зо �отн�, дає добрий запа� потужно�ті дл� того, щоб пи�ати не відриваючи�ь. Бо ти знаєш, що в тебе до�татньо музики і можеш по�тійно змінювати платівку…
– � що, коли вони закінчать��?..
– �е закінчать��. Бо коли ти про�лухаєш п’�т�от платівок, то знову захочеш почати з першої.
– Яко�ь ви перевір�ли, �к довго можете не пи�ати. Що з того вийшло? До роботи вз�ли��?
– �вжеж. Тоді це було цікавим до�відом, бо мені не хотіло�� пи�ати.
– � �к довго тривала ц� пауза в пи�ьменництві?
– �едовго. Може, з півроку.
– Ви багато подорожуєте, живете за кордоном… Коли вирішуєте повертати�� до України?
– Тут не йдеть�� про моє рішенн�, о�кільки, виїжджаючи за кордон, знаю, �кільки це триватиме. Я їду завжди на такі запрошенн�, що передбачають неминуче поверненн�.
– Пане Юрію, шир�ть�� легенди про і�торію в нью-йорк�ькій кав’�рні, де кремезний чорношкірий чолов’�га �казав вам, що Шевченко – то його улюблений пи�ьменник?
– Це трапило�� во�ени 1998-го, у нью-йорк�ькому клубі поетів, де щоп’�тниці відбували�� поетичні змаганн�. �е буде перебільшенн�м, �кщо �кажу, що в�і в тому клубі падають на коліна перед Шевченком, утім �ен�аці� дл� мене пол�гала в іншому – хто�ь цілком правильно а�оціював мене з країною, з �кої � приїхав. Подібне � чув лише в юно�ті, коли вчив�� у Львові. Один літератор зауважив, що ми маємо обмежене у�вленн� про Шевченка, на відміну від того, �к його знають поза Україною, а надто – африканці, що �приймали Кобзареві тек�ти, наче йшло�� про них, їм імпонувала здатні�ть людини чинити опір і перемагати…
– Чи нині в на� на�тільки добре з по�таттю Шевченка?
– �а мій погл�д, відбула�� така �обі ритуалізаці� цієї фігури… Ми звикли до того, що ц� по�тать – ідеологічна догма. Гадаю, ми маємо вдовольнити��, що Шевченко не ідеолог, не і�торик, не філо�оф, а, �лава Богу, видатний поет і, що ще важливіше, надзвичайно харизматична по�тать. �ам �ьогодні треба мак�имально його олюднювати, �ебто позбавл�ти ритуалізації та ідолізації…

�втор: Жанна Ку�ва
Джерело: http://www.simya.com.ua/articles/51/9860/