До залізничного вокзалу Київ-Пасажирський мене
підкинули дещо зарано — мій потяг відходив аж за нецілих півгодини.
Я намагався хоч якось убити час, але навіть надмірно сповільнене
копирсання у дверцятах автоматичної камери схову не надто мені
помогло. Залишалося мимохіть спостерігати за вокзальним життям.
І от я за ним підсвідомо спостерігав, а тим
часом мене вже сверд­лило таке ж підсвідоме запитання: «Що
трапилося?». Увесь [...]

• прокоментуй!

Це ж треба було настільки вдало потрапити! І
чого я завжди думав про Брюссель так погано? Мовляв, кляті
євробюрократи, люди без серця і фантазії, інтелектуальні недомірки,
що своїм обмеженим розумінням європейської перспективи вперто
блокують наше українське майбутнє. Слово «Брюссель» завжди означало
для мене щось жахливо холодне, стерильне, гіпертехнологічне і
нелюдське.
А тут — у самісінькому центрі цього
гіпертехнологічного стерилізатора — якийсь майже цілодобовий [...]

• прокоментуй!

Найбільше у світі мені подобаються міста, які
дозволяють подивитися на себе з гори.
Чи не тому я вибрав одного разу Львів і потім
упродовж кількох десятиліть не переставав повторювати, що він і є
моїм улюбленим містом? Сьогодні це вже давно не так, а бували ж
часи, коли саме лише словосполучення «Високий Замок» змушувало мене
щасливо і здивовано дякувати цьому світові за [...]

• прокоментуй!