Я помру в Парижі… Сесар Вальєхо.
Ми помрем не в Парижі… Наталка Білоцерківець.
Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо,
а якщо ми помрем, то в Парижі, так само, як і
в Голівуді, Гонконзі, Женеві, Яремчі, Сан-Ремо.
Після нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.
Це ж яке непосильне служіння на благо поспільства!
Заганяти поезії прутень у [...]

• прокоментуй!

У міжнародному потязі Чернівці – Перемишль,
на перегоні між Франківськом і Львовом,
коломийські заробітчани і заробітчанки
вголос підраховують
учорашні літаки над Америкою.
Одинадцять літаків, цілих
одинадцять!
Я подумки приєднуюся,
подумки загинаючи пальці.
Перші два роз***бали
World Trade Center,
ще дваврізалися
в будівлю Пентагону.
Маємо чотири.
П’ятий упав у лісах Пенсильванії
(чи не під тими соснами, котрі я востаннє
обіймав у червні?)
Ще один над Чикаґо.
Плюс один наЕл-Ей.
.
Маємо сім. Але де [...]

• 2 коментарі

На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля катедрального
і сірий день мугиче босанову
відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать
ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду
ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду
і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль [...]

• прокоментуй!