«Мертвий півень»: про Андруховича та музичну дипломатію

Цього року львівський гурт «Мертвий півень» відзначає 20-річчя. До ювілею музиканти видали досить незвичайний альбом «Made in ЮА». На ньому разом з гуртом співає відомий український письменник Юрій Андрухович.

За словами фронтмена «Мертвого півня» Міська Барбари, вже раніше було декілька спроб задіяти Андруховича в записі. «Але щоб він безпосередньо брав участь в написанні і виконанні в студії, такого ще не траплялося. Він спеціально прилетів на запис з Берліна. З ним ми провели чотири фантастичні дні в Харкові. Альбом складається з дев’яти пісень плюс бонус. Всі тексти на вірші Андруховича. Бонус співає сам Андрухович. Це наша давня пісня «Етюд з воронами», розповідає Барбара.

Андрухович на бонусі й постері

До альбому додається постер, котрий, як і загальний дизайн, створила харківська художниця Марічка Рубан. На постері – фото портрета Андруховича, який хрестиком вишила вчителька української літератури з Запорізької області. Bildunterschrift: Gro?ansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:

«Made in ЮА» записувався у харківській студії М-АРТ. Музикантів дуже вразила тамтешня неймовірна колекція гітар – близько 50. Їх використовували сповна, каже Місько Барбара. «Цей альбом відрізняється різноманіттям стилів. Відповідно кожен трек потребує особливого звучання. Коли ми граємо триб’ют до американського року, то грає якась стара стильова гітара. Коли йдеться про аргентинські мелодії, то відповідно з’являється латиноамериканський звук».

Берлінський шок

Коли питаєш Міська Барбару, які моменти в 20-річній історії групи були найбільш значущими, то він без коливань відповідає, що такі моменти пов’язані з Німеччиною. Зокрема з Берліном. Вперше до німецької столиці «Мертвий півень запросили» 1993 року на фестиваль Berlin Independent Days. «Ми мали виступ в Taheles Caf?. Для нас, як для людей, які вперше виїхали за кордон, це був шок. На той момент Taheles Caf? був дуже значущий клуб, і виступ в ньому став для нас випробуванням власних сил і умінь, як музикантів. Ми співали українською, а публіка на 99 відсотків складалася з людей, які не розуміли текст. І коли нас тричі викликали на біс, було усвідомлення того, що ми ж таки чогось варті. І те, що ми граємо може бути цікавим не тільки нам самим, але й людям, яким нічого не відомо не про нашу музику, ані про нашу країну».

Bildunterschrift: Gro?ansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: «Мертвий півень» ефективніший за МЗС

Ще Місько Барбара пригадує дуже важний для «Мертвого півня» спільний виступ з Андруховичем на німецькому фестивалі Bardentreffen. Концерт проходив у зруйнованому бомбам під час війни костелі. «Це був майже чотиригодинний концерт, під час якого Андрухович читав і пробував співати. Нас запросив туди Вальтер Мосманн, який опікувався нами. Той наш виступ було названо найкращою подією фестивалю. Після концерту Мосманн сказав дослівно таке: «Ви зробили для своєї країни більше, ніж весь ваш МЗС. Мабуть, ви заслужили якоїсь медалі. Але по-перше, вам її ніхто не дасть. А по-друге, навіщо вона вам потрібна?»

За двадцять років склад «Мертвого півня» змінювався неодноразово. Але класичним Барбара вважає найперший. А далі вже були всілякі варіації. Місько нарахував за час існування гурту вісім барабанщиків. Тепер, жартує він, із колишніх музикантів гурту можливо створити окремий барабанний оркестр.

Автор: Олександр Павлов
Джерело: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4769164,00.html

Олександр Ірванець: “Після БуБаБу в українській поезії стало можливим писати все”

Олександр Ірванець – одна з міфологем новітньої української літератури. “Підскарбій БуБаБу” – це звання скаже дуже багато тим, хто хоча б побіжно знайомий із її історією. Письменник, перекладач, журналіст, він уже кілька десятиліть безупинно бере активну участь у літпроцесі, а останні шість років він ще й “граючий тренер” – викладає літературну творчість в Острозькій академії.

— Говорити з Ірванцем і не згадувати про БуБаБу – нонсенс. Але я не буду тебе розпитувати про історію «ордена», — певна, читачі “ЛітАкценту” мають свою приватну міфологію БуБаБу, тож не будемо псувати їм життя корективами… А от чи бачиш ти наслідки вашої (БуБаБу) діяльності в сьогоднішній літературі?
— Як БуБаБу – те, наше – бачу… Але також – і ширше. Хтось колись написав про Андрея Хадановіча, що він виконує ту функцію в білоруській літературі, яку в українській виконало БуБаБу. Ну, Хадановіч – титан, він за трьох паше! А насправді він, дійсно, розвінчує міфи. Розумієш, після БуБаБу в українській поезії стало можливим писати все, і досяжність успіху залежить тільки від міри таланту. Ми зруйнували дуже багато шаблонів. Не те що ми вийшли, боролись, руками-ногами їх валяли – просто ми писали, не думаючи про те, що це „не можна”, і воно ставало: „можна”. Зараз Андрей те саме робить у білоруській літературі, там теж купа всяких фальшивих стандартів, табуйованих тем. Ми це пройшли на 15 років раніше. Десь така сама різниця між Україною і Білоруссю і в розвитку суспільства, у політичному розвитку.

Найбільш вдячним продовженням БуБаБу є, як це зухвало не прозвучить, Сергій Жадан. Він, до речі, колись ще учнем виграв олімпіаду з української мови і літератури, так от – він тоді якраз інтерпритував БуБаБу. Тут є прямий імпульс, пряме посилання.

І, крім того, в теперішніх молодих я багато бачу нашого, перетравленого, відозміненого, але нашого. Можу назвати дуже протилежні імена – Ілля Стронговський і Павлик Коробчук. І в тому, і в тому є якась зернинка БуБаБу, хоч вони між собою далеко не схожі. А ми самі надалі задаємо канон, тобто маємо писати на рівні БуБаБу.

— Ти згадав білоруську літературу, і те, що вона перебуває нині на тому ж етапі, на якому українська перебувала 15 років тому. Ти багато перекладаєш – не тільки з білоруської, але й із польської; взагалі — перебуваєш у контексті сучасної європейської літератури. Які ще паралелі ти бачиш, що цікавого, відмінного?
— О, ні, не питай, бо це все одно, що питати: “Чим океан відрізняється від калюжі?” Коли я буваю за кордоном, я ходжу по книгарнях. Минулого року, коли я був на стипендії “Ґауде Полонія”, я не вилазив із книгарень, мене перед закриттям виганяли, тому що там можна просто читати, не треба купувати книжок. Якщо говорити про приємні зрушення, то за останні п’ять, може — сім років на полицях книгарень з’явилися українські імена. Коли я дивився в якомусь 1995 році – нас там практично не було. Лише видання “Чарне” – спеціалізованого видавництва, що доносило інформацію полякам про українців. За останні 10 років, заходячи у польські, німецькі книгарні, я на власні очі бачив книжки Андруховича, Забужко, Дереша, Жадана, Софійки Андрухович, Андрія Бондаря… Це «навскидку», те, що я точно бачив. Українці з’явилися, хоча це не така проста справа. Для того, щоб проникнути на той ринок, знайти оту шпарку, щілинку в дуже щільній стіні – там стільки цікавої літератури! – що десять років тому я думав: “Якими ми маємо бути, що ми маємо написати, щоб сюди пробитися, на цей ринок”?. Але, як бачимо, щось таки вдалося.

— Ота література, яка “пробилася”, впливає на те, якими нас бачать?
— На відміну від України, у тому, західному світі інтелектуали мають значно більший вплив на громадську думку. Там до інтелектуалів прислухаються. Вони там мають величезні ток-шоу – розумні, не “95 квартал”, і вони справді формують громадську думку. Таким чином, наприклад, польські інтелектуали змінили ставлення до українців, яке було дуже упереджене ще п’ятнадцять років тому. А книжки читають, відповідно, ті самі інтелектуали, і вони вже це несуть далі. Якщо середній громадянин може, сам не візьме й не прочитає цієї книжки, то коли від людини, яку він шанує, думку якої поважає, з екрана телевізора почує ім’я – він це обов’язково візьме до уваги. Він знатиме, що вийшла вже книжка кльового українського автора. І це впливає.

— А як ти собі уявляєш ситуацію тут і що з нею можна зробити? Як збільшити вплив інтелектуалів на громадську думку, на суспільні процеси?
— Це страшенно довга і важка дорога. По-перше, треба змінити роль інтелектуала в суспільстві. Що її може змінити? Хіба державна політика, якої я у нас не спостерігаю. Адже поки вчитель заробляє менше за торговця на базарі, доти не буде вчительство престижним, і дух не восторжествує над плоттю. Я коли йду містом, бачу тих, хто поповнює рахунки на мобілках, і біля них оголошення “заробіток 100-200 грн в день”. От поки вчитель у нас не отримуватиме 100-200, а то й 300 гривень на день, доти вчительство не буде в пошані, вчителі будуть погані, і готуватимуть відповідно погано своїх учнів, і це далі великою пірамідою поширюватиметься на весь народ. Ці наші погані урядовці, погані інженери, погані лікарі – вони всі вчились у поганих вчителів. Коли не думка якої-небудь Тіни Кароль буде домінуючою в суспільстві, а думка Оксани Забужко, не якого-небудь Шуфрича чи Рудьковського, а якого-небудь Андруховича або Даниленка, то тоді щось зміниться. Але треба, щоб держава сама до цього відкрилась.

— Мабуть, не найшвидшим шляхом, але одним із кроків до цього є переклади. Ти перекладаєш, ти показуєш іншу літературу, інший світ. А що переклад для тебе?
— Так, я останнім часом дуже конкретно “присів” на переклади, якщо говорити наркоманським жаргоном. Мене нещодавно спитала про це дружина – чому це так? Я подумав, і відповів, що переклад – дуже добрий замінник творчості. Ти читаєш текст, ти його розумієш, ти достатньо володієш рідною мовою, ти бачиш, як це класно, соковито можна сказати рідною. Я наразі переклав автобіографічний роман Януша Гловацького “З голови”, три його п’єси, одна з них, “Четверта сестра”, успішно йде вже два роки в Молодому театрі. Я добре знаю ситуацію в українському театрі і в драматургії зокрема – нам бракує свіжої крові. Дуже добре взяти, влити отакої свіжої чужої крові. Це от я з Ґловацького наточив три відра крові і влив у кровеносну систему українського театру (сміється). І не тільки з нього – я переклав п’єсу іншого цікавого драматурга Анджея Сарамоновіча “Тестостерон” – п’єса про шістьох мужиків, там жодної жіночої ролі, зараз її дивляться режисери, з цього теж мало б щось вийти. Зрештою, мені просто цікаво перекладати. Ту саму “Четверту сестру” я свого часу прочитав у польському театральному журналі “Діалог”. І мені захотілось, щоб вона з’явилась українською. Я не мав ні театру, ні замовлення, ніхто не брався її друкувати – я просто взявся перекладати її для себе. А зараз – це дуже успішний спектакль, на нього публіка ломиться, на люстрах висить. Але мушу сам себе за шкірку відтягти від перекладів, бо треба дописувати своє. Так що на якісь півроку-рік я візьму паузу від перекладів.

— І чим займешся у перерві?
— Дописуватиму роман. Не розповідатиму про нього, єдине що скажу – за якимись загальними параметрами це теж антиутопія, як і “Рівне/Ровно”. Цей інтервал я беру саме щоб його закінчити, бо воно вже мені “підперло”.

— Тобто ти пишеш, тому що “воно” тобі пишеться? Тобі не йдеться про, скажімо, громадянський обов’язок, або якісь амбітні міркування?
— Про громадянський обов’язок треба говорити, певно, в останню чергу. Пишу — бо хочеться; і пишу, бо у письменника є це відчуття, що як не напишеш цього ти – цього не напише ніхто. Ось тому – пишу.

— А чим «воно» важливе, що його обов’язково треба написати?
— Важливе — як всяке нове. Кожна нова книжка, особливо якийсь сюжетний роман – це просто ти новий Всесвіт створюєш. Я не буду рівнятися до Толкієна, який ціле Середзем’я створив, населив, але все одно, кожен роман – це Всесвіт. І от я зараз «рожаю» ще один Всесвіт.

— І цей Всесвіт впливає, більшою чи меншою мірою, на той, із якого ми всі поки що нікуди не дінемось. Як ти думаєш, “Рівне/Ровно” – вплинуло?
— Мені, по-перше, приємно, що ця книжка користується попитом, принаймні — в місті Рівному. На сьогодні цей роман уже перекладений польською, білоруською, зараз я підписав угоду із сербським видавництвом, в Німеччині вже існує переклад, зараз там шукають видавництво. Отже, трошки воно розійшлося. Значить, цей роман варто було писати.

— А багато в нас є сучасної літератури, яку варто було писати і яку варто читати?
— Повертаючись до стипендії “Ґауде Полонія”… Ми жили в одному двокімнатному номері з таким знаним редактором і перекладачем із Чернівців, Сашком Бойченком. Він має доньку-підлітка, яка в певний момент “присіла” на літературу. І тоді Сашко з жахом усвідомив, що всю цікаву сучасну українську літературу можна перечитати за десять днів. Що і зробила його донька. Тож люди, які відчитали ці десять днів безпробудно – далі живуть в очікуванні, полюють на нові книжки.

Потік літератури є, інша справа, що відслідкувати його важко, хрінова дистрибуція. Щороку у Львові на Форумі я бачу стільки класних книжок, а потім у Києві я більшої половини їх не можу знайти. Вони сюди не доходять. Що там устиг — купив, то твоє, а не встиг – все, в прольоті.

Але загалом, літератури цікавої є. Є такий Петро Кралюк, проректор Острозької академії, він видається в Луцьку, у видавництві “Твердиня” – уже три романи видав, цікавий автор, але маленьке провінційне видавництво не може пробитись у столицю з його книжками.

Є і втрати. От минулого року пішов із життя Василь Кожелянко. Я дуже хотів із ним заприятелювати, перехилити чарку. Та вже не перехилю…

От чим іще ми відрізняємось від Білорусі – там усі інтелектуали між собою знайомі, настільки їх мало. А в нас… Я можу не знати особисто якихось класних, симпатичних мені письменників. Наприклад, є такий Олександр Жовна – я його не знаю. Я його читав, він мені подобається, але в мене не було нагоди з ним познайомитись.

І це значить, що нас усе-таки достатньо багато, якщо ще є такі, з ким ти особисто не знайомий…

Автор: Олена Шарговська
Джерело: http://litakcent.com/2009/10/05/oleksandr-irvanec-pislja-bubabu-v-ukrajinskij-poeziji-stalo-mozhlyvym-pysaty-vse.html

Online Чат із Юрієм Андруховичем (25 вересня на порталі «Буквоїд»)

Moderator 13:45:05
Оце так останнє запитання:))) Обіцяю врочисто, що мене там поховають! Дуже дякую всім, хто взяв участь у нашій розмові, за інтенсивне й зацікавлене спілкування, до нових зустрічей. Юрій Андрухович.

terra38 13:22:05
не були на Сан Мікеле!!! яке розчарування(

Moderator 13:43:06
Мені завжди сильно допомагає деяка розгубленість.

Лідія Стрельченко 13:34:09
Як зазвичай реагуєте на хамство?))

Moderator 13:42:01
Ну от – то вже й моєї книжки не треба?!!:))))

BubaMara 13:32:32
Було би дуже цікаво послухати історію Півнів від них самих, чи могли би опубліквати ці аудіо записи розмов з ними ? Чудовий додаток до “Таємниці” 🙂

Moderator 13:40:43
Поки що над цим не думав. Але от і спробуємо під час весяного туру з “Карбідо” і ві-джеями.

BubaMara 13:09:33
Де можна знайти відео ваших виступів? Чи плануєте видати напр DVD “Андрухович LIVE” ?

Moderator 13:39:42
Ні, на щастя. Там є дуже різний читач. Як і різний політикум. У нас дещо викривлене уявлення щодо проросійськості німецького політикуму – причина в тому, що наші медіа всю закордонну інфу про Україну беруть не з першоджерел, а з російських інтерпретацій тих першоджерел. Що ж до маніпулятивних здатностей росіян, то… Загальновідмий факт.

okriru 13:06:45
Чи німецький читач переважно так само проросійськи налаштований, як і німецький політикум?

Moderator 13:37:48
Я вже згадував нову роботу Джармуша. Джармуш – це моє все:)

BubaMara 13:12:58
Які з останніх переглянутих фільмів Вам сподобалися особливо?

Moderator 13:36:22
Це робить Вам честь, що ви “пересічний громадянин у політичному сенсі”. І все ж – наскільки захопливо продукувати фантоми в дійсності! (тут у нас місцевий відмінок, а не родовий, тому “дійсності”, а не “дійсности”). Ще раз – на все добре.

Crazy_Spider 13:15:49
Красно дякую за відсутність відповіді, яка, одначе, є вичерпною відповіддю. Запитання ж Вам задавав такий само, як і Ви, “пересічний громадянин” у політичному сенсі, котрий до жодної партії чи “кантори” не належить. Щире побажання: продукуйте фантоми у творах, але не в дійсности : )))

Moderator 13:34:55
Не можна. Він у мене в шухляді:)

BubaMara 13:27:53
Де можна ознайомитися зі сценарієм “Перверзії” ?

Moderator 13:33:39
Та може це все лиш якісь вигадки. Я особисто не перевіряв, бо взагалі перевірками не займаюся, але один із журналістів про це мені казав. Давайте думати, що в луганських бібліотеках усе по-старому:)))

sopa 13:04:06
неприємно зачепило ваше висловлювання про луганськ і про вилучення книжок… ну що ж, дурні люди скрізь є… хоча ще пару років тому, коли я ще жила в луганську, знайти ваші твори в бібліотеці не було проблемою – і ми, студенти, активно цим користувалися 🙂

Moderator 13:31:00
Хіба що для зарубіжних газет на політичні теми. Особливо у 2004-2006 роках.
nickoflil 13:00:03
Що Вас надихає писати поезію, а що прозу? Писали колись на замолення?

Moderator 13:29:55
Так, історія “Мертвих півнів” обов’язково буде. Я час до часу переслуховую все, що вони мені нарозповідали, і намагаюся знайти форму для тої майбутньої книжки. Продовження “Таємниці”? Насправді будь-яка моя наступна книжка буде таким продовженням – от, скажімо, ті 111 міст.

BubaMara 12:59:55
якось в одному з Ваших інтерв’ю Ви згадували, що думаєте написати історію “Мертвих півнів”. Чи ведеться якась робота над цим? Чи думали Ви про можливе продовження роману “Таємниця”, адже життя триває 🙂 Мені дуже сподобалося прочитати в “Таємниці” про деталі тих чи інших Ваших творів, але хотілося би прочитати ще напр. про написання “дванадяти обручів” і самої “таємниці”

Moderator 13:27:52
Ні, не варто. Я на замовлення не пишу – навіть для дітей. Ні, якби це ще було замовлення самих дітей, а то видавництв:))

sopa 12:56:23
Зараз багато відомих авторів на замовлення видавництв починають писати книжки для дітей. Чи варто і від Вас очікувати найближчим часом чогось подібного?

Moderator 13:26:40
Дякую, музо:))

bana 12:44:30
Я ваша муза, забудьте про Лідію Стрельченко. вона всім питання перебиває
Moderator 13:26:13
Ні, немає нічого. По-перше, немає нової книжки, щоб туди їхати. По-друге, я в той самий час маю тур у Штатах з американською “Московіадою”.
Fanny 12:40:37
Пане Юрію, хотілося б дізнатися, чи плануєте відвідати цьогоріч Франкфуртську книжкову ярмарку і чи заплановані якісь дискусії, круглі столи etc. за вашої участі?
Moderator 13:25:07
У мене є сценарій за “Перверзією”. Колись іще поставлять, через багато-багато років.
BubaMara 13:05:25
За якими з Ваших творів Ви хотіли б написати сценарій?
Moderator 13:23:30
Можна. Я, до речі, іноді так і роблю. Загалом же їх можна переписувати безконечну кількість разів і ніколи не публікувати:)) Ось що таке “чиста літературна творчість” – ніколи й нічого не дописувати до завершеного стану і ніколи не публікувати.
К_О_ 12:37:33
“… не написав би деяких текстів.” Але ж їх можна переписати.
Moderator 13:21:14
Невиконаним завданням.
К_О_ 12:33:49
Чим для Вас є АУП ?
Moderator 13:20:53
На жаль, я не буду в ті дні в Україні, але, звісно, якось відзначу. Знаю, що якісь дійства обов’язково відбуватимуться. Хотілося б, щоб якомога менше в тому всьому було дурного офіціозу. Уявний Львів тим і прекрасний, що уявний і з реальним не має нічого спільного, крім назви.
bana 12:33:36
Юрко, у вашому уявному Львові кожен знає вірші Антонича напамять. Як у вашій уяві слід би відсвяткувати його ювілей? Які вечора мали б бути у літературних колах і як ви особисто проведете 4 жовтня?
Moderator 13:18:44
Роман: Даніель Кельман, “Слава”. Фільм: “Межі контролю” Джармуша. Альбом: Get Well Soon
lovekraft 12:33:23
Пане Юрію! Який роман/фільм/альбом вразив вас останнім часом? Чому? Цікаво, що б Ви нам порадили…
Moderator 13:17:32
Шанси українських авторів зростатимуть пропорційно до кількості перекладів іншими мовами, передусім шведською. Їх поки що не існує зовсім. Не треба на цьому зациклюватися. Це далеко не найсуттєвіше.
In de Ya 12:31:54
Наскільки великі шанси в українського автора отримати Нобелівську премію з літератури? В чому, на ваш погляд, камінь спотикання? І якби вам таку присудили – на що б ви витратили ці кошти?
Moderator 13:15:58
Обов’язково буду. Без Чернівців мені не життя.
k0rni 12:49:34
Така гарна осінь!!! Приїжджайте в Чернівці! Ми чекаємо:)
Moderator 13:15:06
Не знаю, мені здається, що чогось такого зараз просто не існує. “Ідеологічні паровозики” були наслідком якнайпильнішої уваги до літератури з боку тодішньої влади. Радянська влада була літературоцентричною, за неправильну ідеологію вона просто вбивала письменника. Тому її увагу слід було приспати “паровозиками”. Нинішня влада літератури не знає і нею не цікавиться. І слава Богу, що це так.
Лапікура 12:31:20
За радянських часів до навіть дуже талановитих прозових і поетичних творів авторів зобов”язували чіпляти обов”язковий “ідеологічний паровозик”. У що трансформувалось це явище в сучасній вільній від партійної цензури укр.літературі? Ваші життєві спостереження?
Moderator 13:11:32
Якщо чесно: я ще досі не побував на Сан Мікеле, навіть фоток з нього не бачив. Але Перфецький таки побував – от у чому секрет!
terra38 12:29:14
Андруховичу, як ви потрапили на острів Сан Мікеле? і чому ви його виписали так, що здається, що він є саме тим епіцентром роману, Венеції й історії Перфецького?
Moderator 13:09:32
Ого. почалися компліменти, дякую. (Чи це не комплімент? Усе одно дякую, особливо за “богемність в образі”). Так от – я не маю універсального рецепту. Його, мабуть, не існує. І обманути час нікому, на жаль, не вдасться. Але важливо чинити опір його проминанню. У моєму випадку – це подорожі. Бути мобільним (:)))), тобто рухомим, змінювати ландшафти, оточення, мови і всяке таке.
In de Ya 12:21:22
Вам вдається – попри богемність в образі – виглядати молодо… досить тривалий час – і вже понад 20 років))Та це про зовнішнє, в який спосіб поету можна обманути час – і писати щоразу цікавіше, умовно кажучи, тримати читача в тонусі))?
Moderator 13:06:42
Якщо Патріархом Бу-Ба-Бу – не дратує.
Дарця 10:05:06
Юрію, скажіть, будь ласка, а не дратує, коли Вас називають патріархом?
Moderator 13:06:04
Капітальний двотомник академіка Гнатюка «Статеве життя українського селянства». Його й пораджу. До речі, Винничук не так давно видав його адаптовану версію, дуже раджу хоча б її.
Лідія Стрельченко 10:44:15
Що читаєте зараз самі та що порадите іншим?
Moderator 13:02:46
Олександре, слабкість будь-якого колективного послання в тому, що воно – колективне. І ще до того ж від імені такої ефемериди як «галицька громада». На мій погляд, Ви цілком правильно і доречно відреаґували двома листами на «Майдані». Побачимо, що буде далі.
sean 09:09:51
Юрію, доброго дня. Як Ви думаєте, на цього Табачника http://www.izvestia.ru/politic/article3133320/ мала б відреагувати галицька громада чи краще не робити цій, кхм, хорошій людині зайвого PR? З повагою, Олександр
Moderator 13:00:19
Ні, на жаль, не планую. Чернівці не планують. До них просто треба їхати – зненацька і без жодного плану. А план у Чернівцях і сам знайдеться:))
k0rni 12:57:47
чи плануєте найближчим часом відвідати Чернівці? якщо так, то коли?
Moderator 12:58:28
Сподіваюся, що так, що змінюється. Було б жахливо, якби не змінювалася. Моя “конвенція” насьогодні – література все ще здатна дещо змінювати в цьому світі.
okriru 12:31:11
Юрію, попри те, що писанння, мабуть, – справа суто приватна, особиста, інтимна й т.п.: чи з роками змінюється Ваше ставлення до “завдань” літератури, так би мовити, “літературна конвенція”?
Moderator 12:56:53
З думок про Україну. На зразок «Што ти сдєлал для України?»:))
Лідія Стрельченко 10:45:26
Ваш день зазвичай починається з …
Moderator 12:55:35
І Вам дякую. На жаль, не маю змоги написати більш-менш розгорнуту відповідь. Та й не бачу сенсу – Ви, здається, переконаний антизахідник, ще й мабуть з ВО Свобода або якоїсь аналогічної їй «укрррраїнської» кантори, я Вас не переконаю, а Ви мене, будьмо си здорові!
Crazy_Spider 10:38:08

Ще немає відповідей.
до списку конференцій
25.09.09: із Юрієм Андруховичем
25 вересня о 12.00 на порталі «Буквоїд» відбудеться чат із Юрієм Андруховичем. Свої запитання йому можна ставити вже тепер.
Moderator 13:45:05
Оце так останнє запитання:))) Обіцяю врочисто, що мене там поховають! Дуже дякую всім, хто взяв участь у нашій розмові, за інтенсивне й зацікавлене спілкування, до нових зустрічей. Юрій Андрухович.
terra38 13:22:05
не були на Сан Мікеле!!! яке розчарування(
Moderator 13:43:06
Мені завжди сильно допомагає деяка розгубленість.
Лідія Стрельченко 13:34:09
Як зазвичай реагуєте на хамство?))
Moderator 13:42:01
Ну от – то вже й моєї книжки не треба?!!:))))
BubaMara 13:32:32
Було би дуже цікаво послухати історію Півнів від них самих, чи могли би опубліквати ці аудіо записи розмов з ними ? Чудовий додаток до “Таємниці” 🙂
Moderator 13:40:43
Поки що над цим не думав. Але от і спробуємо під час весяного туру з “Карбідо” і ві-джеями.
BubaMara 13:09:33
Де можна знайти відео ваших виступів? Чи плануєте видати напр DVD “Андрухович LIVE” ?
Moderator 13:39:42
Ні, на щастя. Там є дуже різний читач. Як і різний політикум. У нас дещо викривлене уявлення щодо проросійськості німецького політикуму – причина в тому, що наші медіа всю закордонну інфу про Україну беруть не з першоджерел, а з російських інтерпретацій тих першоджерел. Що ж до маніпулятивних здатностей росіян, то… Загальновідмий факт.
okriru 13:06:45
Чи німецький читач переважно так само проросійськи налаштований, як і німецький політикум?
Moderator 13:37:48
Я вже згадував нову роботу Джармуша. Джармуш – це моє все:)
BubaMara 13:12:58
Які з останніх переглянутих фільмів Вам сподобалися особливо?
Moderator 13:36:22
Це робить Вам честь, що ви “пересічний громадянин у політичному сенсі”. І все ж – наскільки захопливо продукувати фантоми в дійсності! (тут у нас місцевий відмінок, а не родовий, тому “дійсності”, а не “дійсности”). Ще раз – на все добре.
Crazy_Spider 13:15:49
Красно дякую за відсутність відповіді, яка, одначе, є вичерпною відповіддю. Запитання ж Вам задавав такий само, як і Ви, “пересічний громадянин” у політичному сенсі, котрий до жодної партії чи “кантори” не належить. Щире побажання: продукуйте фантоми у творах, але не в дійсности : )))
Moderator 13:34:55
Не можна. Він у мене в шухляді:)
BubaMara 13:27:53
Де можна ознайомитися зі сценарієм “Перверзії” ?
Moderator 13:33:39
Та може це все лиш якісь вигадки. Я особисто не перевіряв, бо взагалі перевірками не займаюся, але один із журналістів про це мені казав. Давайте думати, що в луганських бібліотеках усе по-старому:)))
sopa 13:04:06
неприємно зачепило ваше висловлювання про луганськ і про вилучення книжок… ну що ж, дурні люди скрізь є… хоча ще пару років тому, коли я ще жила в луганську, знайти ваші твори в бібліотеці не було проблемою – і ми, студенти, активно цим користувалися 🙂
Moderator 13:31:00
Хіба що для зарубіжних газет на політичні теми. Особливо у 2004-2006 роках.
nickoflil 13:00:03
Що Вас надихає писати поезію, а що прозу? Писали колись на замолення?
Moderator 13:29:55
Так, історія “Мертвих півнів” обов’язково буде. Я час до часу переслуховую все, що вони мені нарозповідали, і намагаюся знайти форму для тої майбутньої книжки. Продовження “Таємниці”? Насправді будь-яка моя наступна книжка буде таким продовженням – от, скажімо, ті 111 міст.
BubaMara 12:59:55
якось в одному з Ваших інтерв’ю Ви згадували, що думаєте написати історію “Мертвих півнів”. Чи ведеться якась робота над цим? Чи думали Ви про можливе продовження роману “Таємниця”, адже життя триває 🙂 Мені дуже сподобалося прочитати в “Таємниці” про деталі тих чи інших Ваших творів, але хотілося би прочитати ще напр. про написання “дванадяти обручів” і самої “таємниці”
Moderator 13:27:52
Ні, не варто. Я на замовлення не пишу – навіть для дітей. Ні, якби це ще було замовлення самих дітей, а то видавництв:))
sopa 12:56:23
Зараз багато відомих авторів на замовлення видавництв починають писати книжки для дітей. Чи варто і від Вас очікувати найближчим часом чогось подібного?
Moderator 13:26:40
Дякую, музо:))
bana 12:44:30
Я ваша муза, забудьте про Лідію Стрельченко. вона всім питання перебиває
Moderator 13:26:13
Ні, немає нічого. По-перше, немає нової книжки, щоб туди їхати. По-друге, я в той самий час маю тур у Штатах з американською “Московіадою”.
Fanny 12:40:37
Пане Юрію, хотілося б дізнатися, чи плануєте відвідати цьогоріч Франкфуртську книжкову ярмарку і чи заплановані якісь дискусії, круглі столи etc. за вашої участі?
Moderator 13:25:07
У мене є сценарій за “Перверзією”. Колись іще поставлять, через багато-багато років.
BubaMara 13:05:25
За якими з Ваших творів Ви хотіли б написати сценарій?
Moderator 13:23:30
Можна. Я, до речі, іноді так і роблю. Загалом же їх можна переписувати безконечну кількість разів і ніколи не публікувати:)) Ось що таке “чиста літературна творчість” – ніколи й нічого не дописувати до завершеного стану і ніколи не публікувати.
К_О_ 12:37:33
“… не написав би деяких текстів.” Але ж їх можна переписати.
Moderator 13:21:14
Невиконаним завданням.
К_О_ 12:33:49
Чим для Вас є АУП ?
Moderator 13:20:53
На жаль, я не буду в ті дні в Україні, але, звісно, якось відзначу. Знаю, що якісь дійства обов’язково відбуватимуться. Хотілося б, щоб якомога менше в тому всьому було дурного офіціозу. Уявний Львів тим і прекрасний, що уявний і з реальним не має нічого спільного, крім назви.
bana 12:33:36
Юрко, у вашому уявному Львові кожен знає вірші Антонича напамять. Як у вашій уяві слід би відсвяткувати його ювілей? Які вечора мали б бути у літературних колах і як ви особисто проведете 4 жовтня?
Moderator 13:18:44
Роман: Даніель Кельман, “Слава”. Фільм: “Межі контролю” Джармуша. Альбом: Get Well Soon
lovekraft 12:33:23
Пане Юрію! Який роман/фільм/альбом вразив вас останнім часом? Чому? Цікаво, що б Ви нам порадили…
Moderator 13:17:32
Шанси українських авторів зростатимуть пропорційно до кількості перекладів іншими мовами, передусім шведською. Їх поки що не існує зовсім. Не треба на цьому зациклюватися. Це далеко не найсуттєвіше.
In de Ya 12:31:54
Наскільки великі шанси в українського автора отримати Нобелівську премію з літератури? В чому, на ваш погляд, камінь спотикання? І якби вам таку присудили – на що б ви витратили ці кошти?
Moderator 13:15:58
Обов’язково буду. Без Чернівців мені не життя.
k0rni 12:49:34
Така гарна осінь!!! Приїжджайте в Чернівці! Ми чекаємо:)
Moderator 13:15:06
Не знаю, мені здається, що чогось такого зараз просто не існує. “Ідеологічні паровозики” були наслідком якнайпильнішої уваги до літератури з боку тодішньої влади. Радянська влада була літературоцентричною, за неправильну ідеологію вона просто вбивала письменника. Тому її увагу слід було приспати “паровозиками”. Нинішня влада літератури не знає і нею не цікавиться. І слава Богу, що це так.
Лапікура 12:31:20
За радянських часів до навіть дуже талановитих прозових і поетичних творів авторів зобов”язували чіпляти обов”язковий “ідеологічний паровозик”. У що трансформувалось це явище в сучасній вільній від партійної цензури укр.літературі? Ваші життєві спостереження?
Moderator 13:11:32
Якщо чесно: я ще досі не побував на Сан Мікеле, навіть фоток з нього не бачив. Але Перфецький таки побував – от у чому секрет!
terra38 12:29:14
Андруховичу, як ви потрапили на острів Сан Мікеле? і чому ви його виписали так, що здається, що він є саме тим епіцентром роману, Венеції й історії Перфецького?
Moderator 13:09:32
Ого. почалися компліменти, дякую. (Чи це не комплімент? Усе одно дякую, особливо за “богемність в образі”). Так от – я не маю універсального рецепту. Його, мабуть, не існує. І обманути час нікому, на жаль, не вдасться. Але важливо чинити опір його проминанню. У моєму випадку – це подорожі. Бути мобільним (:)))), тобто рухомим, змінювати ландшафти, оточення, мови і всяке таке.
In de Ya 12:21:22
Вам вдається – попри богемність в образі – виглядати молодо… досить тривалий час – і вже понад 20 років))Та це про зовнішнє, в який спосіб поету можна обманути час – і писати щоразу цікавіше, умовно кажучи, тримати читача в тонусі))?
Moderator 13:06:42
Якщо Патріархом Бу-Ба-Бу – не дратує.
Дарця 10:05:06
Юрію, скажіть, будь ласка, а не дратує, коли Вас називають патріархом?
Moderator 13:06:04
Капітальний двотомник академіка Гнатюка «Статеве життя українського селянства». Його й пораджу. До речі, Винничук не так давно видав його адаптовану версію, дуже раджу хоча б її.
Лідія Стрельченко 10:44:15
Що читаєте зараз самі та що порадите іншим?
Moderator 13:02:46
Олександре, слабкість будь-якого колективного послання в тому, що воно – колективне. І ще до того ж від імені такої ефемериди як «галицька громада». На мій погляд, Ви цілком правильно і доречно відреаґували двома листами на «Майдані». Побачимо, що буде далі.
sean 09:09:51
Юрію, доброго дня. Як Ви думаєте, на цього Табачника http://www.izvestia.ru/politic/article3133320/ мала б відреагувати галицька громада чи краще не робити цій, кхм, хорошій людині зайвого PR? З повагою, Олександр
Moderator 13:00:19
Ні, на жаль, не планую. Чернівці не планують. До них просто треба їхати – зненацька і без жодного плану. А план у Чернівцях і сам знайдеться:))
k0rni 12:57:47
чи плануєте найближчим часом відвідати Чернівці? якщо так, то коли?
Moderator 12:58:28
Сподіваюся, що так, що змінюється. Було б жахливо, якби не змінювалася. Моя “конвенція” насьогодні – література все ще здатна дещо змінювати в цьому світі.
okriru 12:31:11
Юрію, попри те, що писанння, мабуть, – справа суто приватна, особиста, інтимна й т.п.: чи з роками змінюється Ваше ставлення до “завдань” літератури, так би мовити, “літературна конвенція”?
Moderator 12:56:53
З думок про Україну. На зразок «Што ти сдєлал для України?»:))
Лідія Стрельченко 10:45:26
Ваш день зазвичай починається з …
Moderator 12:55:35
І Вам дякую. На жаль, не маю змоги написати більш-менш розгорнуту відповідь. Та й не бачу сенсу – Ви, здається, переконаний антизахідник, ще й мабуть з ВО Свобода або якоїсь аналогічної їй «укрррраїнської» кантори, я Вас не переконаю, а Ви мене, будьмо си здорові!
Crazy_Spider 10:38:08
Шановний Юрію! Поважаючи Вас як письменника, задам усе ж таки нелітературне запитання. Нещодавно Ви підписалися під “Листом української інтелігенції…” до провідних країн світу. Чи не здається Вам, що: а) це — волання в порожнечу; б) інвектива “Захід нам допоможе” — це виправдання власної безпорадности і слабкости; в) сильні країни ніколи не дослухалися до схожих “плачів Ярославни” глобальних лузерів? Чи не вважаєте, що якби у свій час Кравчук та Ваші старші колеги-письменники не здали безборонно ядерну зброю, то не довелося би Вам сьогодні підписуватися під цим смішним та лицемірним “листом у нікуди”. Тільки не кажіть, що тоді на терези була поставлена українська незалежність, і що ми й так є ядерною державою, маючи Чорнобиль… Цією імпотентною відмазкою вже користувалися до Вас… Дякую.
Moderator 12:53:48
Так, звичайно, хотілося б. Зокрема, з півнями. Невдовзі має вийти наш другий альбом з “Карбідо” – він називається “Цинамон” і являє собою щось абсолютно інакше, хоч іноді й до тих же текстів.
nickoflil 12:29:55
Приємно було чути Вас в альбомі Мертвого півня “Made in Ю.А.”, будете продовжувати такі експеременти?
Moderator 12:50:08
І знову це слово! Діти мої, діти, як же вас, бідолашних, зіпсували вітчизняні медіа та всілякі політпроститутки! В усьому – лише «піар»:) Насправді я Патріарх Бу-Ба-Бу, яким є з 1990 року. І мені з цим досі комфортно. «Патріархом сучукрліту» мене з деякого часу помилково називають деякі некомпетентні журналісти (так і хочеться написати «дурналісти»). То що мені, в суд на них подавати? Я не беру цього аж надто близько до серця і Вам не раджу.
sopa 10:03:45
Юрій, ви завжди акцентували увагу, що виступаєте проти канонізації вас та ваших творів. Проте зараз, здається, ви цілком комфортно почуваєтеся в образі “патріарха сучукрліту”… Що це – свідома зміна сприйняття себе чи просто піар-хід?
Moderator 12:47:55
Щодо першого запитання: розуміючи всю глибину матеріальної скрути в українському видавництві, я намагаюся йти видавцям назустріч і погоджуюся на той максимум, який вони можуть мені сплатити. Найвищий гонорар – за перевидання одного з романів – становив 2 тис. євро. Дуже скромно, як бачите. Щодо другого: найвищі гонорари я отримую в Німеччині. Але такої публіки, як у нас, я там не маю. Тобто у нас письменників люблять більше. Але не грошима, а серцями)) Чи може й чимось іще.
Максим 00:25:08
Розумію, що питання можливо не дуже коректне, але всеж, який найбільший гонорар ви отримували за книжку видану в Україні? І відразу ще одне “грошове”)) питання. В якій країні письменників люблять більше (орієнтуючись на розміри ваших гонорарів за книги, видані в різних країнах)?
Moderator 12:45:08
Саме у світ і саме привертаю увагу. Тобто знову якось Вас недоінформують. Давайте я і Вас у світ виведу, га?
Bax 17:17:38
Чому Андрухович не виводить у світ нові літературні таланти? Адже це так важливо, щоб Ви своїм авторитетом привертали увагу до молодих письменників!
Moderator 12:40:50
З огляду на час? Зізнаюся: який ще такий піар? Що Ви вкладаєте в це поняття? Мабуть, те, що нормальною мовою називається «дешеві понти»? Якщо так, то мені немає в чому зізнаватися – це НЕ був піар. Імена Прохаська, Іздрика, Єшкілева і Галі Петросаняк говорять самі за себе. Але ними «Станіславський феномен» навіть не вичерпується.
Bax 17:18:40
Колись дуже активно обговорювалася тема існування “Станіславського феномену”. З огляду на час, що минув після артикулювання цієї теми, зізнайтеся: це просто був піар?:)
Moderator 12:38:56
Не знаю поки що. Минулого разу я був рік тому, з концертом “Самогону”. Мені здалося тоді, що я вже якось занадто часто у вас у Дніпрі буваю, тобто дещо набрид:)
Apassionata 12:14:43
Давненько не були в Дніпропетровську! Коли вас у нас чекати? )
Moderator 12:36:48
Книжка мала б вийти наступної осені. Думаю, це буде “енциклопедія” або “лексикон” – 111 історій про 111 міст. Більше ані слова.
Apassionata 12:16:18
Банальне питання, але важливе 🙂 Коли чекати нової книги? Над чим ви зараз працюєте?
Moderator 12:35:26
Про деякі вірші зі збірок “Небо і площі” та “Середмістя”. Давайте так. Ви розшукаєте ці збірки і самі спробуєте визначити, від яких віршів я без особливого жалю міг би відмовитися?
sopa 12:20:59
“Мабуть, не написав би деяких текстів – з тих, які мені зараз категорично не подобаються. Але їх таких зовсім небагато, на щастя” – а можна докладніше, про які тексти йдеться?
Moderator 12:31:44
Оскільки я не інтелектуал, то мені складно про них судити. А про себе скажу так, що ні, що не можу. Тобто думаю про політику, переживаю за політику і навіть беру участь у політиці, але не як активіст певної партії, а як рядовий громадянин, наділений здатністю формулювати певні ідеї чи хоча б як мінімум образи.
Олена4 00:37:48
Пане, Юрію, як ви вважаєте чи має право інтелектуал бути по за політикою? Чи може він просто жити, абстрагуючись від навколишньої дійсності? Насільки політика цікава Вам?
Moderator 12:29:21
Та як це не беру?! Ще й всюди повні зали збираю; Ви якось неточно поінформовані. А взагалі яке це нудне словосполучення – «літературний процес»! Так і хочеться десь поза ним опинитися, в чомусь веселішому й цікавішому. Тому я з радістю «поза ним».
Bax 17:16:37
Останні кілька років Ви знаходитись поза українським літературним процесом. Вас це не гнітить? Де Ваші нові книжки? Чому Ви, даруйте за патетику, не берете активної участі у культурному житті України?
Moderator 12:26:49
Я такого не писав, тому я не той Андрухович.
ktatat 16:39:44
Все і всі приречено на невідворотні зміни… Як відомо… А Ви й досі той Андрухович, що написав “Дванадцять кілець”?
Moderator 12:24:32
Запитуйте в нього. А взагалі добре, що я про це дізнався – за першої ж нагоди дам йому в пику:)) Кухаруче, я вже йду!
мартена 19:09:30
Пане Юрію! Чому Роман Кухарук називає Вас “недолугим грантоїдом”?
Moderator 12:22:51
Я його описав у вірші «Пам’ятник» – траплявся Вам такий? Там, до речі, не тільки про мене.
Лідія Стрельченко 13:04:12
Рано чи пізно палкі прихильники захочуть звести Вам пам’ятник. Як вважаєте – як він виглядатиме?
Moderator 12:20:01
Мабуть, не написав би деяких текстів – з тих, які мені зараз категорично не подобаються. Але їх таких зовсім небагато, на щастя.
Лідія Стрельченко 13:02:41
Якби довелося прожити життя знову, чого б не зробили?
Moderator 12:14:50
Я про таке й не знав. Невже таке дійсно буває? Щоб аж до розриву стосунків. Звісно, мені знайома ситуація, коли хлопці ревнують до мене своїх дівчат. Але щоб аж до розриву стосунків? Ну, але якщо це дійсно так, то я, здається, маю деяке право не нести за це жодної відповідальності, правда ж? Мало що кому забагнеться розірвати:))
Лідія Стрельченко 13:00:27
Певна категорія людей не просто захоплючється Вашою творчістю, але й ставиться до Вас надзвичайно серйозно, вважаючи ідеалом, прикладом чи не в усьому. Людей, які ставляться до Вас і Вашої творчості спокійніше або з іронією, чи взагалі не сприймають – вважають обмеженими й неповноцінними. Через це – сварки та навіть розривання стосунків. Як до цього ставитеся? Чи відчуваєте загалом якусь відповідальність за свій вплив ?
Moderator 12:11:13
Мені це, звичайно, не подобається. Кілька років тому я погрожував Міносвіти судом за використання моїх творів без моєї ж таки згоди. Не знаю, чи подав би справді до суду, чи ні (Ви ж знаєте, які в нас суди!) – але виявилося, що на твори у хрестоматіях авторське право не поширюється. Тобто автора начебто й не повинні про це питати – взяли і все. У той же час моя «загальнообов’язковість» компенсується рішеннями Кримської та Луганської рад про обов’язкове вилучення всіх моїх книжок з тамтешніх бібліотек. Тобто я ще не помер, усе гаразд:))
Лідія Стрельченко 12:27:32
Добридень. Ваші твори внесені до обов’язкового прочитання у старших класах за шкільною програмою. Згадую випадок зі своїх шкільних років. Учителька української літератури перевіряла зошити, де мали бути конспекти біографій письменників за певний період. В одного мого однокласника не було якоїсь із них. То ж він мав законспектувати до кінця уроку й показати зошит. Урок закінчувався, учень ще писав, то ж вчителька попросила його поквапитися. На що він відповів дослівно: “Зачекайте, я вже дописую! Ще трохи. Він уже майже помер…”. Як ставитеся до своєї “загальнообов’язковості”?

Джерело: http://bukvoid.com.ua/chat/index.php