Кінцева мета українсько-швейцарського поетичного туру „Культпохід 2х2”– Львів і Форум. Минувши першу проміжну станцію, Харків, він докотився до Києва. На черзі — Івано-Франківськ.

Відправною точкою інтернаціонального проекту став Берн, де Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Педро Ленц та Рафаель Урвайдер уперше читали разом. Тамтешній виступ, зініційований швейцарським арт-менеджером і українофілом Гансом Рупрехтом, відбувався на сцені Шляхтгауз-театру – у приміщенні середньовічної скотобійні. Натхнені таким неординарним досвідом, поети рушили далі на схід. Відбувши прес-конференцію у київській книгарні „Є”, вони відкрили тур виступом у Харкові. Опісля мали вільний день, тож повезли швейцарців до так званої „Слобожанської Швейцарії” – місцевості на околиці м.Зміїв, що за сорок кілометрів від Харкова. Гості були в захваті та невтомно нахвалювали українські принади журналістам.

42Однак, перед київським виступом Андрухович був налаштований скептично. „Найкращий виступ цього туру ми вже мали, – сказав він, маючи на увазі харківський. – У Будинку вчителя, де ми виступали, більше двохсот місць, і всі вони були зайняті”. Кажучи так, Патріарх, вочевидь, не врахував двох „але”, які дали змогу київській частині туру не пасти задніх.

По перше, вона відбулась у темних надрах могилянської галереї ПідWall! Хоч і не скотобійня, та все ж атмосферно. Але цього разу читання української та шведської поезії супроводжував візуальний ряд. Цікаво, що його створення доручили новачкам – молодим художникам студії „Антресоля”. Ще цікавіше, що із завданням вони впорались: вийшло свіжо та стильно. По друге, Педро Ленц купив собі вимпел із зображенням молодого Блохіна.
Педро Ленц

Педро Ленц

Останній став справжнісіньким талісманом київського виступу, почесно висів на стійці мікрофона і, судячи з усього, надихав не лише поетів, а й слухачів: останні тішилися, як на футболі. „Я фанат цього футболіста з того часу, як мені було сім років і СРСР грали із Німеччиною, але в мене досі ніколи не було його фотографії. Тепер я почеплю її в своєму офісі, просто біля фотки Марадони”, – радів швейцарець із ремарківським прізвищем та іспанськими коренями.

До речі, саме футбол став першою спільною темою для Ленца та Жадана. Справжній пролетар і каменяр (за фахом Ленц – будівельник), виявився ще й завзятим футбольним вболівальникам. Ось вам і ґрунт для міцної дружби, а там дивись — і тексти про представників швейцарських (та, відповідно, українських) низів, до яких обоє поетів мають непідробну симпатію. „Ленц – це антиБуковський. Його тексти – прості історії, але цілком не брутальні, а лірично-меланхолійні, – зворушено розповідав Жадан на прес-конференції. – Ленц ставиться до своїх марґіналів із такою любов’ю, з такою ніжністю показує їхнє життя”.
Рафаель Урвайдер

Рафаель Урвайдер

Переконатись у сказаному було нескладно: Педро екзальтовано начитував свої чималенькі тексти, проникливо вдивляючись в очі присутніх, так ніби всі вони добре знайомі не лише з ним, а й зі швейцарським діалектом німецької, яким ті тексти написано. На щастя, всі вони існують і у власних перекладах Ленца на літературну німецьку. Саме ними послуговувався Жадан, тлумачачи поезію швейцарця рідною мовою.

Ще частину віршів, як Педро Ленца, так і Рафаеля Урвайдера, переклав Андрухович. А першому навіть присвятив новий вірш – „Берн-2007”, де називає його Доном Педро та вважає створеним для ролей Паганіні, деміургів та маньяків. Згодом, пообіцяв Юрій, цей текст складе компанію ста десятьом іншим поезіям, названим іменами міст та роками, коли їх відвідано – ось тоді й дізнаємося докладну географію «патріарших» мандрів.

53Наразі ж можемо дізнатися лише про те, як він вибирає улюблену поезію. „Коли я вперше почув вірші Урвайдера, присвячені міцним алкогольним напоям, я присягнув, що перекладу цього автора”, – зізнався бубабіст. Слід віддати належне: присягу він виконав. А вірш музиканта, поета і перекладача Рафаеля Урвайдера присвячений водці, або ж горілці відкрив київський вечір. Приємно вражений „кількістю і якістю глядачів” (Андрухович), Рафаель пожартував, що почувається тепер більш українським, ніж швейцарським поетом. Мовляв, удома на його виступи ніколи не сходиться стільки людей. Є всі підстави думати, що в Україні на нього чекають ще розлогіші лаври. Удома поет частенько працює разом із хіп-хоповим гуртом LdeeP. Ймовірно, з легкої руки Жадана, вони незабаром завітають і до нас. „Хтозна, – каже швейцарець, – може, ми і з Сергієм щось ще утнемо, у нього ж теж є гурт”.

Упродовж київського „Культпоходу” Жадан читав і нове, і ще не зовсім забуте старе. Нове – зі свіжої збірки „Лілі Марлен”, старе – з „Марадонни” і „Ефіопії”. 61„Щоб ви відчули різницю між поетикою і шляхами розвитку швейцарської та української поезії, наостанок я прочитаю вам вірш, цілком відмінний від того, яким ми розпочали цей вечір”, – авторитетно заявив викладач літератури Сергій Жадан і прочитав „Гриби Донбасу”. На тому київське „2х2” закінчилося.

Втім, для тих, кому екскурс у швейцарську поезію видався закоротким, не варто впадати у відчай. Жадан із Андруховичем незабаром видадуть власні переклади Ленца й Урвайдера – якщо не окремою книгою, то половиною „Потягу 76”. „Хоч для цього нам доведеться тро-о-о-ошки напружитися і втиснути Швейцарію у межі Східної Європи”, – сміявся Андрухович.

Автор: Ольга Куровець
Джерело: http://litakcent.com/2009/09/08/2h2-pid-znakom-blohina.html