Вступ
Роман Ю. Андруховича “Рекреації”, в якому заперечується українська літературна традиція як передрадянська, так і радянська, став одним із найцікавіших і найвизначніших явищ сучасної української літератури. Величезна кількість критичних публікацій і точок зору на прозу Андруховича в українській періодичній літературі 90-х років – яскраве тому підтвердження. Стосовно прози письменника навіть було вжито жанрову дефініцію “новий український роман.
Однак попри велику кількість відгуків на твори Юрія Андруховича, їхній аналіз навряд чи буде скоро вичерпаний. Зокрема, на наш погляд, тема творчості в критичних статтях, присвячених прозі письменника, досліджена недостатньо, незважаючи на те, що людина творча стоїть в центрі не лише “Рекреацій”, а й наступних романів “Московіада” та “Перверзії”. У зв’язку з цим дослідження теми творчості у згаданому творі Ю.Андруховича здається нам захоплюючим через свою малодослідженість.
Через своє особливе ставлення до дійсності, що характеризується щирістю та іронізуванням над будь-яким моралізаторством (сам Андрухович називає таку життєву позицію “бубабізмом”) автор роману заперечує загальноприйняте в нашій літературі зображення талановитої творчої особистості як безгрішного пророка , а представника сучасного суспільства – як чесного робітника, якого хвилюють лише проблеми голодуючих у Гватемалі. Такі стереотипи спростовуються. Однак це зовсім не означає заперечення естетичної вартісності творчості зображених у романі поетів, які виявляються несхожими на зразкових громадян. Більше того, Андрухович не заперечує цінність духовного світу кожного з них , будуючи свою концепцію особистості на визнанні приреченості на самоту всіх людей і свободи їх вчинків. Ця самотність і свобода дій кожного з письменників-персонажів роману зображена на тлі всезагального карнавалу, який завдячує своїм існуванням, зокрема, і темним диявольським силам. Амбівалентність притаманна і трактуванню феномена творчості, що зображений у романі у всій своїй суперечливості.
Як вже було зазначено, з часу своєї появи твір не виходить з кола уваги літературознавців і критиків. Цікавою є точка зору М.Павлишина, який відзначає не скандальність “Рекреацій”, а важливість цього твору в плані відображення ним змін в українській культурі, пов’язаних з процесом виходу країни з колоніальної залежності: “У “Рекреаціях” осмислюється кінець парадигми національної культури як засобу боротьби за виживання нації і початок парадигми національної культури як нормального місцерозташування багатоманітності сучасного життя”, – стверджує літературознавець на початку своєї статті “Що перетворюється в “Рекреаціях” Юрія Андруховича ?” , і далі за допомогою категорій “постколоніальність”,”колоніальність” та” антиколоніальність” він доводить своє твердження.
Юрій Крот у статті “У пошуках романних значень” розглядає проблему жанру “Рекреацій”, який у першому виданні твору (в журналі “Сучасність” за січень 1992 року), визначений як повість. В центрі уваги дослідника – діалогічність художнього слова в прозі Андруховича (він розглядає також роман “Московіада”).
Постмодерним особливостям і, зокрема, провідній ролі мови в прозі письменника присвячена стаття Т.Гундорової “Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання”.
На формальні особливості прози Андруховича як одне із втілень сенсу літературних вправ письменника звертає увагу й вже згаданий М.Павлишин у статті “Два “художніх тіла” сучасної прози”.
Про втілення карнавальної стихії в трилогії “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзії” пише Н.Зборовська (стаття “Завершення карнавалу “Перверзій” Ю. Андруховича”). Авторка розглядає взаємозв’язок цих трьох романів, що втілений в ідеї Свята і “збочень”.
Як бачимо, роман “Рекреації” можна розглядати з кількох точок зору, що не виключають, а взаємодоповнюють одна одну. І хоча тут згадано лише незначну кількість статей, присвячених твору Ю.Андруховича і його прозі взагалі, інші дослідження також не вичерпують можливих тем. Зокрема, аспекту, в якому досліджуємо роман ми, окремої розвідки не присвятив ніхто, і лише М.Павлишин та М.Скаліцкі торкнулися його в своїх студіях. Метод зображення дійсності в романі “Рекреації ”
Автор: Ірина Цапліна
Джерело: http://www.zsu.zp.ua/99/l-article.php?item=38
Цікаве критичне ставлення до такого “розмаїтого” автора- Юрія Андруховича, твори якого я став перекладати на румунську мовуб виводяди в світ для румуномовного читача світ нового ставлення до проблематики людини в цьому бурхливрму, ламаючому традицій світі, для пояснення, чи не-пояснення, а змішання якого Юрій Андрухович знайшов підхід світового мистецького гатунку. Переворот здійснений автором, критичні ставлення пані Ірини Цаплиної відкривають нову сторінку української літературиб близької вже до європейської розкутості думання.- А цього і потрібно новій генерації:РОЗКУТОСТІ, СМІЛИВОСТІ, ВІДВАГИ, ПОВАГИ ДО СВІДОМОСТІ. – Андрухович, як я зазначив у накресленій передмові до майбутьного мого перекладу на румунську мову – це новий СЕРВАНТЕС, новий і відважний ГУЛІВЕР.-Браво!
Пало Романюк,Мараморощина, село Рона де Сус, 657,телефон:40-0748184181
Недавно я переклав “Стас Перфецький повертається в Україну”, вислав друзям до одного румунського журналу, розвесилив їх так, що просили перекласти ще щось.Готуюсь до такої цікавої і заохочуючої роботи, надіючись перекласти поетичну добірку дуже цікавого поета – Юрія Адруховича, мого сусіда з того боку Тиси, поза верхи Перевалу – була б гарна погода, я б вийшов на крутую вершину Говерли, свиснув, вдарив топірцем в хмари, сповістивши Юрієві, що я тута сиджу, перекладаю, любуюсь такою розмаїтою мовою, мов гомін глибоких Карпатських гір.
Стас Перфецький це – персонаж унікальний, в той саме час – універсальний. Андрухович це – два геніальні антиподи. Коли сходяться, коли стикаються то народжується сильний грім, який розколює всі сторічні смереки, примушує ялицям звиватись гордо до неба. А в небі – знано – там боги. Тяжіти до богів – принцип золотий творця. А Юрій А. – творець! Через персону Стаса переходять всі поїзди:соціальні, приватні, політичні, метафізичні, психологічні, алегоричні, комічні, мегаполітичні, екзистенціальні – всі на золотих колесах, везучи нову історію літератури до Гоголя в маєток, щоб напились там повітря ХХI століття. PS/Читав недавно в “Львівському
замку”, що Острогська Академія буде висувати кандидатуру Андруховича на Нобелівську премію. Він вартий і гідний такого почесного звання! Бажаємо йому успіхів!П.Р.
Це все звісно чудово, але не можу знайти в мережі текст роману!!!!!!!!
Ще три роки потому, я навіть не знала такого видатного письменника сучасності. Хоча б мені повинно бути соромно, тому що навчалась я на філфаці, але отримуючи тему своєї дисертаційної роботи, побачила в назві “на матеріалі творів сучасних письменників пострадянського періоду”. Ось тут я й почала “накидуватися” на всю пострадянську літературу наших крамниць. Із всього найбагатшого вибору книг сучасних письменників, саме зупинилася я на книгах Ю. Андруховича найрозкутіших, найсучасніших, найдосконаліших та багатих на одиниці художнього тексту. “Таємницю” я прочитала 3 рази, не тому що мені це потрібно в навчанні, тому що безперечно цікаво, а переклади у книзі “День смерті пані день” відомих американських письменників, а “12 обручів”, “Московіада” та багато інших творів цього письменника подарували ілюстраційне багатство моїй науковій праці. Хочу подякувати Вам, Юрію, за Ваші твори, я з легкістю і задоволенням читаю їх.