Потім я неодноразово марно шукав цю статтю в мережі, особливо відчував в ній потребу в останні роки. Взаємовідносини із “східним сусідом” (чи то сусідкою) з часом ставали все менш ніжними. Якась чергова новина зі сходу легко підіймала в мені каламутну хвилю роздратування і думок, за які я себе інколи ненавидів.

Учора, під час трансляції боксерського матчу із Штутгарта я вкотре жахнувся своїх думок і знову, як порятунок, почав розшукувати ту статтю. До речі, на відміну від нудного і прогнозованого раціоналізму боїв братів Кличко, цей двобій був найцікавішим за багато останніх років.

Затамувавши подих, я дивився, як німець Хук впевнено гамселить “російського вітязя” Повєткіна, аж раптом упіймав себе на думці, що вболіваю за німця. Розумієте? Половина мого свідомого життя пройшло в СРСР, під час хлопчачих ігор ми не розділяли себе і росіян, всі ми були “наші”, ніхто не хотів грати за німців. А тепер я на боці німця і бажаю росіянину поразки. Як це сталося? Коли? Як вони це зробили? Що вони такого зробили, що я вважаю “своїм” німця, а не росиянина? Хтось може мені це пояснити інакше, ніж Андрухович?