Спочатку передвиборча кампанія, поїздки в Бориспіль з агітаційною метою за 10 гривень і пиріжок в обід. Потім перше коло виборів і думки про те, що може завадити простому оголошенню потрібного президента? На друге коло обов’язково потрібно записатися в спостерігачі і провести ніч на дільниці в напруженій атмосфері. На другому поверсі школи на своїй дільниці все добре і спокійно, а от на першому поверсі, де знаходиться вже інша дільниця, хтось кидає в урну з бюлетнями кислоту. Комусь зле – викликають швидку. Люди розуміють – щось не так. Вхід школи блокують і не випускають доти, доки на вході не вивісять результатів.

Нарешті все підраховано і можна їхати. Але не додому. Спочатку в штаб, щоб здати акти з мокрими печатками, потім на майдан – там нічого не відбувається, ще тільки 12 година. Нарешті в гуртожиток, щоб поспати дві, але такі важливі годинки. Після цього в штаб, щоб зібратися з людьми і стати в охорону сцени. Сцена в охороні не потребує. Тоді в охорону намету з їжею та ліками.

Починається “Майдан 2004″. Холодно. Пити заборонено. Привезли американьскі валянки і наколоті апельсини – вже краще. Дуже холодна ніч – можна грітися і трішки подрімати в автобусах. Два тижні моральної, психологічної, чесної боротьби і ось він результат! 3 грудня Конституційний Суд України визнає результати виборів недійсними. Слава Україні! Слава Нації! За перевибори вже не страшно! Бо знаєш що вийдеш на Майдан іще раз, бо за плечами правда!

Відчувається Любов до народу, з яким ти стояв поруч. Який показав, що він здатний на дії. Який об’єднався з однією метою. У якого з’являється Віра у владу і доВіра теж. Люди Надіються на свого чеснообраного президента.

Минуло чотири роки – залишилася тільки Надія. Надія на те, що Чудо завітає на нашу Батьківщину іще раз і можливо тоді наш народ скористається цим подарунком краще.

P.S. Дякую автору за прекрасну статтю, яка витягує з пам’яті свідомих українців їхні спогади та переживання останніх чотирьох років.