Місто сузір’я.

Як часто, втратили, не ходять
до світла будівель, з яких
там не залишилося каменя! . . . . . .
І хто буде вірити, що це світ, який ми стежили?

Як часто ми йдемо дивлячись
в гирлі ріки,
міст, а сукупність
У північних пустелях дворів,
Але хто повірить, що там були річки?

Це тільки через нас, що в містах
переступати в Лету.
Ми вимовляти їх
і знайти їх різними. Однак,
Наступного ранку ви прийшли на площу і визнати його:

Лінден в кінці квітучі стоять золоті,
безшумні.